Міжнародна команда астрономів представила нове дослідження, яке пояснює природу давно відомих загадкових небесних структур. Автори роботи висунули гіпотезу про те, що Земля може бути оточена гігантським магнітним тунелем.
Як пояснюють автори, Північний полярний шпур (відріг, що спостерігається в північній частині Чумацького Шляху) і віялова область на протилежних кінцях видимого нам неба можуть бути пов’язані обширною системою намагнічених «волокон». Разом вони можуть становити структуру, що нагадує за своєю формою гігантський тунель. Останній, своєю чергою, оточує не тільки нашу Сонячну систему, а й багато прилеглих зірок.
«Якби у нас були очі, здатні вловлювати радіовипромінювання, і ми подивилися б ними в небо, то побачили б цю тунельну структуру практично у всіх напрямках, куди б ми не глянули», – говорить астроном Дженніфер Уест з Університету Торонто в Канаді.
Вона зазначає, що про ці дві таємничі структури відомо ще з 1960 років. Проте, навіть ці грубі дані дозволили тоді припустити, що поляризовані радіосигнали можуть виглядати як величезний тунель при нашому погляді на Місцевий міхур (область розрідженого гарячого газу в міжзоряному середовищі всередині рукава Оріона в нашій галактиці). Сучасники гіпотезу не прийняли, і з роками вона забулася. По суті, зараз астрономи перевірили давнє припущення, використовуючи при цьому набір нових даних, накопичених наукою за минулі десятиліття.
Теж цікаво:
За словами Уест, дивно і те, що раніше жоден проведений вченими аналіз не пов’язував ці дві структури разом. У новому ж дослідженні такий зв’язок виявлено – він описується як якісь радіопетлі, які заповнюють простір між двома протилежними кінцями неба і, ймовірно, пов’язують два цих регіони.
Щоб перевірити це, вчені побудували комп’ютерну модель, що враховує дані спостережень наземних телескопів. Потім вони провели симуляцію, створивши свого роду «радіонебо», невидиме неозброєним оком. Це дозволило їм побачити, як виглядало б небо, якби дві протилежні структури були з’єднані магнітними нитками.
Вчені в ході своїх спостережень варіювали різні параметри, що дозволило вивчити кілька сценаріїв і вибрати найдостовірніший з них. В результаті команда прийшла до висновку, що найймовірніша відстань від нашої Сонячної системи до цих структур становить близько 350 світлових років. А загальна довжина тунелю, змодельованого командою дослідників, становить близько 1 тис. світлових років.
Автори роботи запевняють, що отримані ними дані узгоджуються з деякими іншими, точнішими оцінками. Як приклад вони наводять оцінку відстані до Північного полярного шпуру, яка була дана на початку цього року на основі даних космічного телескопа Gaia. Ті спостереження показали, що майже весь цей відріг розташований в межах 500 світлових років.
Читайте також:
Leave a Reply