Очевидно, що нашими першими посланцями до зірок будуть роботи-зонди. Ці міжзоряні зонди будуть значною мірою автономними, але, звісно, нам потрібен буде з ними зв’язок. Принаймні, щоб вони змогли розповісти нам, що виявили. Зірки далекі, тому й зондам потрібно буде писати з дуже великих відстаней.
Зараз ми зв’язуємося з космічними зондами по всій Сонячній системі через мережу Deep Space Network (DSN). Це сукупність антенних станцій, розташованих по всьому світу. На кожній станції є одна велика 70-метрова тарілка і кілька менших тарілок. Такі великі радіотарілки необхідні, тому що сигнали космічного зонда досить слабкі, і вони слабшають зі збільшенням відстані.
Коли ми почнемо відправляти зонди до інших зірок, нам знадобиться міжзоряна комунікаційна мережа. Можливо, щось, на зразок глобального інтернету. Але досі неясно, як його зробити. Більшу частину того, що ми зараз передаємо, неможливо виявити за межами декількох світлових років. Було запропоновано кілька рішень, таких як використання сфокусованого лазерного світла, наприклад. Але сьогодні нове дослідження розглядає метод використання гравітаційного лінзування для виконання цієї роботи.
Радіосигнали – гарний вибір для міжзоряних відстаней, тому що вони можуть передавати великий обсяг даних при відносно низькій потужності. Ось чому ми використовуємо радіо для міжпланетного зв’язку. Зворотньою стороною є те, що, оскільки радіохвилі мають велику довжину, їх важко сфокусувати в одному напрямку. Ми можемо направити вузький промінь лазерного світла на конкретну зірку, але не можемо легко сфокусувати вузький промінь радіовипромінювання. Тим паче на довгі світлові роки.
У новому дослідженні вивчається, як радіосигнали можуть фокусуватися на Сонце або прилеглих зірках. Оскільки зірки гравітаційно викривляють простір навколо себе, світло, що проходить поруч із зіркою, може піддаватися гравітаційному лінзуванню. Цей ефект можна використовувати для фокусування радіовипромінювання аналогічно тому, як скляна лінза фокусує оптичне світло.
Дослідник Клаудіо Макконе виконав деякі базові розрахунки смуги пропускання, яку можна отримати між Сонцем і найближчими зірками, такими як Альфа Центавра і Зірка Барнарда. Швидкість передачі даних може складати близько 1 кілобіта в секунду, що відповідає швидкості у давні часи комутованого доступу в Інтернет. Це не дуже швидко, як за сучасними мірками, але, безумовно, досить, щоб передавати корисні зображення і дані з іншої зірки.
Читайте також:
Leave a Reply