Завдяки приголомшливим спостереженням телескопа Габбл вчені продовжують дивуватися наслідкам місії NASA DART – цього разу у вигляді рою валунів, які, схоже, відкололися від цільового астероїда під час зіткнення.
У вересні минулого року NASA запустило місію, яка, на перший погляд, може здатися такою, що суперечить всьому, що ми знаємо про дослідження космосу. Агентство запустило зонд прямо в астероїд, і в апарата, названого DART (Double Asteroid Redirection Test), була важлива мета. Це був перший крок у розробці амбітної системи планетарної оборони.
Зонд мав перевірити, чи змінить аварійна посадка апарату на відносно невеликий астероїд Діморфос його орбіту навколо більшого астероїда Дідімос. Місія не лише мала приголомшливий успіх, але й, схоже, подарувала науковцям багато цікавинок. З того часу вчені дізналися чимало про зіткнення космічних тіл і про те, як саме може працювати футуристичний механізм захисту Землі.
Нещодавно NASA оголосило, що DART забезпечив науковців черговою порцією цікавої інформації. Використовуючи потужну оптику космічного телескопа Габбл, астрономи виявили, що при зіткненні зонда з астероїдом Діморфос, яке відбулося на швидкості близько 22530 км/год, утворився “рій валунів”.
Однак у пресрелізі вказується, що валуни, швидше за все, не були відколоті від Діморфоса в результаті зіткнення DART. Скоріше за все, вони вже існували на поверхні астероїда і були просто розкидані під час зіткнення. Останнє зображення астероїда, зроблене DART за 2 секунди до зіткнення, показує, що валуни вже були присутні на Діморфосі.
Згідно із заявою NASA, викид валунів міг бути спричинений або так званим шлейфом викиду, що утворився в результаті зіткнення, або сейсмічною хвилею, яка струсила їх (це як вдарити молотком по пухкій кам’янистій поверхні, внаслідок чого дрібні камені вільно розлетяться).
Що стосується самих валунів, науковці нарахували 37 каменів, що відірвалися від Діморфоса, розміром від 0,9 м до 6,7 м в поперечнику і загальною масою близько 0,1% від маси астероїда. Ці об’єкти, як виявилося, віддаляються від свого джерела зі швидкістю трохи понад 0,8 км/год, що NASA порівнює зі “швидкістю ходьби гігантської черепахи”.
“Це вражаюче спостереження – набагато краще, ніж я очікував, – заявив планетолог Девід Джуїтт. – Ми бачимо хмару валунів, які несуть масу та енергію від цілі зіткнення. Кількість, розміри та форми валунів узгоджуються з тим, що вони були збиті з поверхні Діморфоса в результаті зіткнення”.
“Якщо ми простежимо за валунами під час майбутніх спостережень Габбла, – додає він, – то, можливо, матимемо достатньо даних, щоб точно визначити їхні траєкторії. І тоді ми побачимо, в яких напрямках вони були запущені з поверхні”.
Читайте також: