Меркурій – найближча до Сонця планета Сонячної системи. Всього за 88 земних днів він робить оборот навколо Сонця на середній відстані близько 58 млн км. На такій близькій відстані, стоячи на поверхні планети, Сонце здається в три рази більше, ніж з Землі. Однак у порівнянні з інтенсивністю випромінювання, що досягає нашої планети, на денну сторону Меркурія потрапляє в 7 разів більше сонячного світла, яке нагріває його поверхню до температури 430° С.
У Меркурія немає атмосфери – лише тонкий серпанок, званий екзосферою, що складається з блукаючого кисню, натрію, водню, гелію і калію, збитих випадковими ударами метеоритів і сонячним вітром. Без ізолюючої газової ковдри, яка утримує тепло, температура може впасти до -180° С.
У затінених глибинах окремих кратерів в напрямку полюсів ці наднизькі температури зберігаються цілий рік, даючи притулок плямам інею. Як не дивно, найінтенсивніше сонячне випромінювання саме по собі виробляє принаймні частину льоду або, принаймні, воду, оскільки протони сонячного вітру стикаються з оксидами в поверхневих мінералах, утворюючи молекули H2O.
Попри настільки близьке розташування до Сонця і різкі перепади екстремальних температур, люди технічно можуть ходити поверхнею планети.
Теж цікаво:
Через повільне обертання Меркурію потрібно 59 земних днів, щоб зробити один оборот. Однак його відносно короткий рік, що становить 88 днів, означає, що на один цикл дня і ночі у нього йде трохи менш як 176 земних днів. Дотримуючись обмежувальної лінії – повільно змінюваної сутінкової зони, яку ми спостерігаємо після заходу Сонця – можна уникнути як спопеляючого сонячного світла, так і божевільного холоду.
Справжньою проблемою буде розробка способу безпечного приземлення. Відсутність атмосфери, яку можна було б використовувати як зручне гальмо, означає, що для контролю швидкості доведеться більше покладатися на важке паливо.
Хоча Меркурій лише трохи більше ніж Місяць, у нього величезне залізне ядро в порівнянні з відносно тонкою корою – загадкова особливість, яка робить його неймовірно важким для його розмірів. Така щільність означає, що гравітаційне тяжіння планети становить лише третину земного – навряд чи нищівне, але вражаюче, враховуючи, що ширина планети становить всього 4900 км.
Потім постає питання про саму подорож. Якщо не брати до уваги зростаючий рівень радіації в міру наближення до Сонця, то для проходження складної траєкторії, необхідної для перехоплення планети, буде потрібно від 6 до 7 років. І це попри те, що технічно він може вважатися нашим найближчим сусідом.
Навіть без урахування пасажирів-людей це було б подвигом. Але відправка космічного апарата на Меркурій могла б допомогти нам розгадати багато його таємниць і надати нових даних про найменшу планету Сонячної системи.
Читайте також:
Leave a Reply