Потужний космічний телескоп імені Джеймса Вебба і можливості сучасного інтернет-зв’язку разом роблять дива – завдяки їм можна побачити на екранах наших комп’ютерів усіяну зірками галактику, яка розташована на відстані 210 тис. світлових років від нас. До того ж з неймовірною деталізацією.
На нещодавно опублікованому знімку космічного телескопа Джеймса Вебба зображено туманність NGC 346. Це область активного зореутворення у карликовій галактиці під назвою Мала Магелланова Хмара, яка є супутником Чумацького Шляху. Блакитні фрагменти світла являють собою випромінювання таких молекул, як силікати та поліциклічні ароматичні вуглеводні, тоді як червоні фрагменти означають пил, зігрітий найяскравішими та наймасивнішими зірками в центрі регіону. Яскраві плями та нитки позначають області з великою кількістю протозірок.
Загалом, астрономи виявили на цьому зображенні 1001 світлу точку. Як повідомляється у заяві науковців, більшість з них є все ще молодими зірками, які досі перебувають у своїх пилових коконах. Ця ділянка Всесвіту набагато молодша за Чумацький Шлях, нашу рідну галактику. Інтригуючий регіон видно неозброєним оком, він розташований у південному сузір’ї Тукан.
Важкі метали зазвичай утворюються в зорях протягом мільйонів років, а потім розсіюються навколо завдяки ядерному синтезу та вибухам наднових. Оскільки астрономи знають, що космічний пил утворюється з цих важких елементів, з огляду на вік туманності вони очікували побачити незначну його кількість в регіоні NGC 346. Проте останнє фото демонструє “велику кількість пилу в цьому регіоні”, – заявляють представники команди телескопа, і це було сюрпризом для науковців.
Астрономи кажуть, що зображення, отримане за допомогою інструменту середнього інфрачервоного діапазону (MIRI) на борту телескопа Вебба, дозволяє їм краще зрозуміти, скільки зірок і протозірок присутні в цьому регіоні. Ці спостереження можуть зрештою пролити більше світла на епоху у Всесвіті, яка тривала мільярди років тому і яку ще називають “космічний полудень”.
У той час народження зірок досягло пікової швидкості у Всесвіті, а рівень важких елементів був нижчим, ніж вимірюється сьогодні – розподіл, подібний до того, який зараз спостерігається у NGC 346.
Читайте також: