Нове дослідження показало, що гігантські циклони навколо полюсів найбільшої планети Сонячної системи генеруються тими самими силами, що переміщують воду в океанах Землі. Гігантські полярні циклони Юпітера діаметром до 1000 км були вперше виявлені у 2016 році зондом NASA Juno. Відтоді вчені припускають, що ці шторми викликаються конвекцією – процесом, відомим із Землі, при якому гаряче повітря розширюється і піднімається на вищі, холодніші і щільніші висоти. Проте досі вони не могли довести існування цього процесу на Юпітері.
Океанограф Лія Зігельман, науковий співробітник Інституту океанографії Скриппса Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, зрозуміла, що ці полярні циклони напрочуд схожі на океанічні вихори, які вчені вивчають на нашій планеті. Вони особливо помітні, наприклад, на супутникових знімках цвітіння планктону з високою роздільною здатністю.
Зігельман та її колеги проаналізували серію зображень циклонів, що оточують північний полюс Юпітера, знятих в інфрачервоному діапазоні, що показує тепло, що випромінюється об’єктом. Дослідники використовували ту ж методологію, яка допомагає вченим вивчати великомасштабні потоки повітря та води в атмосфері Землі та океанах.
Аналіз дозволив команді розрахувати напрямок і швидкість місцевих вітрів та відстежити рух хмар. Дослідники змогли розрізнити області з тонким хмарним покривом, де вони могли глибше зазирнути в атмосферу Юпітера і області, закриті густим покривалом туману.
Аналіз показав, що висхідне гаряче повітря переносить енергію в атмосфері і живить хмари, коли вони перетворюються на великомасштабні циклони, подібні до тих, які спостерігаються навколо полюсів. Так само як наука про океани Землі зараз допомагає розкрити таємниці атмосфери Юпітера, нове відкриття, своєю чергою, може допомогти пролити нове світло на ці великомасштабні процеси на Землі. Наприклад, фізичний механізм, що діє на Юпітері, може виявити шляхи обміну енергією, які можуть існувати і на нашій планеті, але які вчені ще не виявили.
Космічний апарат Juno виявив вісім циклонів навколо північного полюса планети та п’ять на півдні, і всі вони існують понад п’ять років після їх відкриття.
Читайте також:
- NASA Габбл подолав рекордні 1 млрд секунд на останньому рубежі
- NASA Джеймс Вебб нарешті повністю розгорнув своє дзеркало