Космічний телескоп Джеймса Вебба в черговий раз порадував астрономів – завдяки йому команда науковців отримала безпрецедентний знімок Крабоподібної туманності. Цей космічний об’єкт, розташований на відстані близько 6500 світлових років у сузір’ї Тельця, є залишком наднової. Його вперше зафіксували астрономи ще в XI ст., а зараз Крабоподібна туманність продовжує захоплювати вчених, які використовують цю хмару газу і пилу для вивчення того, як відбуваються зоряні вибухи і як виглядають їхні наслідки.
“Чутливість і роздільна здатність телескопа Джеймса Вебба дозволяють нам точно визначити склад викинутого матеріалу, зокрема, вміст заліза і нікелю, що може показати, який тип вибуху породив Крабоподібну туманність”, – говорять вчені.
Телескоп Вебба спостерігав туманність в інфрачервоному діапазоні за допомогою інструментів NIRCam (камера ближнього інфрачервоного діапазону) і MIRI (інструмент середнього інфрачервоного діапазону). Результати досліджень показали, що загальна інфрачервона форма туманності дуже нагадує форму, яку ми бачимо в оптичному світлі, але на цьому приголомшливі деталі не закінчилися.
На даних, зібраних телескопом, видно червоно-помаранчеві пухнасті вусики газу, що оточують центральне серце Крабоподібної туманності. Новим у цих спостереженнях є викиди пилових зерен у ядрі туманності, що світяться жовтим, білим і зеленим кольорами. Петлі цих яскравих ниток представляють концентровані місця розташування пилових зерен у структурі.
Погляд телескопа на Крабоподібну туманність також показує нові деталі про внутрішню будову матеріалу, який колись вилетів із наднової. Зокрема, потужний космічний телескоп виявив те, що називається синхротронним випромінюванням. Це випромінювання, яке на зображенні виглядає як молочно-білий дим, створюється зарядженими частинками, що називаються електронами, які рухаються вздовж силових ліній магнітного поля зі швидкостями, що наближаються до швидкості світла.
Це випромінювання походить від нейтронної зорі, що швидко обертається, або пульсара, в центрі уламків наднової. Коли масивна зоря колапсувала наприкінці свого життя, це могло спричинити спалах наднової, яка й утворила самі уламки. Потужне магнітне поле пульсара прискорило б заряджені частинки до релятивістських швидкостей.
Серце Крабоподібної туманності можна простежити на зображенні, слідуючи до яскравої білої точки, яка знаходиться в центрі. Від неї відходять вигнуті смуги, які показують структуру магнітних полів пульсарів, що визначають форму туманності.
Вчені продовжать вивчати дані телескопа, отримані з Крабоподібної туманності, а також чекатимуть на дані Габбла, який нещодавно також спрямував свій погляд на цей дивовижний об’єкт. Коли дані телескопа Габбл будуть отримані, астрономи зможуть об’єднати спостереження і дізнатися більше про Крабоподібну туманність.
Читайте також:
Leave a Reply