Космічний телескоп імені Джеймса Вебба допоміг астрономам виявити коричневого карлика, який демонструє ознаки полярного сяйва в умовах, де начебто цього не мало відбуватися.
Полярні сяйва, більш відомі як північне та південне сяйво, виникають внаслідок зіткнення заряджених частинок Сонця з молекулами в атмосфері Землі. Зазвичай їх можна побачити лише у високих широтах, оскільки магнітосфера нашої планети спрямовує ці частинки до полюсів. Вони були помічені навколо інших планет нашої Сонячної системи, як-от Юпітер і Сатурн, і навіть над супутниками Іо та Енцеладом, і всі, ймовірно, були спричинені зарядженими сонячними частинками.
Тому нещодавно виявлене полярне сяйво навколо коричневого карлика, позначеного W1935 і розташованого на відстані близько 40 світлових років від Землі, є надзвичайно загадковим, адже поблизу нього немає зірок, які могли б “відправити” заряджені частинки.
На потенційне полярне сяйво над W1935 вказувало інфрачервоне випромінювання метану, яке зафіксував телескоп Вебба. Коли подібні викиди метану спостерігаються над Юпітером і Сатурном, вони є результатом нагрівання атмосфери, коли заряджені частинки пронизують лінії магнітного поля і вдаряються об атмосферні частинки, створюючи полярні сяйва. Команда дослідників вважає, що те ж саме відбувається і тут.
Через відсутність зовнішнього сонячного вітру команда вважає, що всередині коричневого карлика може відбуватися якийсь процес, що передає енергію до його атмосфери. Також на W1935 може потенційно впливати міжзоряна плазма, або ж коричневий карлик може бути не повністю ізольованим і отримувати потік частинок від сусіднього активного супутника.
Вчені зробили це відкриття, досліджуючи 12 коричневих карликів, і серед них були W1935 і W2220 – два дуже схожі об’єкти, майже клони. Однак W1935 відрізнявся наявністю метану, який випромінював інфрачервоне світла, тоді як на W2220 ця хімічна сполука поглинала світло.
Моделюючи атмосфери коричневих карликів, щоб визначити причину викиду метану, команда виявила, що атмосфера W2220 охолоджується з висотою, але в атмосфері W1935 спостерігається температурна інверсія, тобто вона нагрівається на більших висотах. “Ця температурна інверсія справді спантеличує, – говорять науковці. – Ми бачили подібні явища на планетах з близькою зіркою, яка може нагрівати стратосферу, але бачити це в об’єкті без очевидного зовнішнього джерела тепла дивно”.
“Завдяки W1935 ми тепер маємо вражаюче розширення цього явища без будь-якого зоряного випромінювання, яке може допомогти в поясненні, – додають вчені. – І телескоп Вебба допоможе дослідити, наскільки схожими або відмінними можуть бути ці процеси за межами Сонячної системи”.
Читайте також: