Космічний телескоп імені Джеймса Вебба виявив шість нових міжзоряних планет – об’єктів з планетоподібною масою, не пов’язаних гравітаційно ні з якою зіркою. Цікаво, що навколо них був також виявлений найлегший залишковий диск з коли-небудь ідентифікованих. Ця знахідка є новим доказом того, що ті самі космічні процеси, які породжують зірки, можуть також відігравати загальну роль у створенні об’єктів, трохи більших за Юпітер.
“Ми досліджуємо самі межі процесу зореутворення, – говорять вчені. – Якщо у вас є об’єкт, схожий на молодий Юпітер, чи можливо, що він міг би бути зіркою за відповідних умов? Це важливий контекст для розуміння формування як зірок, так і планет”.
Ці висновки отримані в результаті найглибшого дослідження молодої туманності NGC1333, розташованої на відстані близько 1000 світлових років від нас у сузір’ї Персея. На зображенні, що оприлюднило ESA, видно, що туманність наповнена міжзоряним пилом і хмарами, і там відбувається активне зореутворення.
Дані, які отримав телескоп Вебба, свідчать про те, що відкриті планети є газовими гігантами, у 5-10 разів масивнішими за Юпітер. Це означає, що вони є одними з найнижчих за масою об’єктів, які з’явилися внаслідок процесу, який зазвичай призводить до утворення зірок і коричневих карликів. “Ми використали можливості Вебба для пошуку найслабших представників молодого зоряного скупчення, прагнучи розв’язати фундаментальне питання в астрономії: наскільки легкий об’єкт може сформуватися як зірка?, – говорять науковці. – Виявляється, що найменші міжзоряні планети, які формуються як зірки, перевищують за масою гігантські екзопланети, що обертаються навколо сусідніх зірок”.
Спостереження телескопа не виявили жодного об’єкта з масою, меншою за п’ять мас Юпітера. Це свідчить про те, що будь-які зоряні об’єкти, легші за цей поріг, з більшою ймовірністю формуються так само, як і планети. “Наші спостереження підтверджують, що природа створює об’єкти планетарної маси принаймні двома різними способами – зі стиснення хмари газу і пилу, як формуються зірки, і в дисках газу і пилу навколо молодих зірок, як це зробив Юпітер в нашій Сонячній системі”, – говорять дослідники.
Найбільш інтригуюча з міжзоряних планет є також і найлегшою. Вона має масу близько п’яти Юпітерів (близько 1600 мас Землі). Наявність залишкового диска означає, що об’єкт майже напевно сформувався як зірка, оскільки космічний пил зазвичай обертається навколо центрального об’єкта на ранніх стадіях зореутворення.
Диски також є необхідною умовою для формування планет, що дозволяє припустити, що спостереження можуть також мати важливе значення для потенційних “міні” планет. “Ці крихітні об’єкти з масами, порівнянними з масами планет-гігантів, можуть самі формувати власні планети, – додають вчені. – Це може бути початок формування мініатюрної планетної системи”.
Використовуючи інструмент NIRISS на телескопі Вебба, астрономи виміряли інфрачервоний світловий профіль кожного об’єкта в спостережуваній частині зоряного скупчення і повторно проаналізували 19 відомих коричневих карликів. Разом з цим вони відкрили нового коричневого карлика із супутником планетарної маси – рідкісна знахідка, яка кидає виклик теоріям формування подвійних систем. “Ймовірно, ця пара утворилася так, як і подвійні зоряні системи, з хмари, що фрагментувалася під час стиснення, – вважають вчені. – Різноманітність систем, які створила природа, вражає уяву і підштовхує нас до вдосконалення наших моделей формування зірок і планет”.
Міжзоряні планети розмивають класифікацію небесних тіл, оскільки їхні маси перетинаються з масами газових гігантів і коричневих карликів. Хоча такі об’єкти вважаються рідкісними в галактиці Чумацький Шлях, телескоп Вебба показують, що на них припадає близько 10% небесних тіл у досліджуваному зоряному скупченні.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: