Lockheed Martin поділилася своїм баченням майбутнього людства в космосі. На тлі конкуренції між світовими космічними агентствами за освоєння Місяця компанія, яка є ключовим гравцем у дослідженні космосу протягом десятиліть, представила документ під назвою “Бачення майбутнього людства в космосі”. У ньому у художній формі описується, як може виглядати інфраструктура Місяця в найближчі кілька десятиліть. Вона включає не тільки базу місії Artemis на південному полюсі, але й ворота на орбіті над Місяцем для підтримки міжпланетних місій на Марс.
“Вкрай важливо, щоб таке бачення було стійким – технічно, політично і економічно, – зазначається у документі. – Відповідно до цього керівного принципу, найкраща місячна архітектура в довгостроковій перспективі – це та, що базується на воді, ядерній енергії і має комерційні інвестиції”.
У тексті, що схожий на новелу, розповідається про життя людини, яка вирушила на Місяць з шестимісячною місією, під час якої працівники збирають, виробляють, зберігають і розподіляють місячні ресурси. Ці ресурси є невіддільною частиною торгового циклу системи Земля-Місяць-Марс, що дозволяє космічним апаратам подорожувати з Землі на Марс, а Місяць є її центральним вузлом.
База Artemis складається з надувних житлових приміщень, робочих станцій та посадкових майданчиків на околицях. Енергосистема створена для зберігання і підключення енергії, виробленої різними джерелами на Місяці, починаючи від реакторів ядерного розщеплення і закінчуючи сонячними фермами, паливними елементами та проточними акумуляторами.
“Система працює на воді. Питна вода, захист від радіації, універсальний розчинник, джерело придатних для дихання газів, необхідних для життєдіяльності – безліч застосувань води роблять її основним ресурсом внутрішньої Сонячної системи, – написала компанія Lockheed Martin. – А ще є найбільш важлива група товарів: паливо на водній основі”.
Розробка палива на водній основі на Місяці означає, що космічні апарати зможуть мати менше топлива на старті та дозаправлятися на місячній орбіті. Це вимагає складного управління рідинами не лише для перероблення місячних ресурсів, але й для зберігання видобутих водню і кисню та передачі пального з одного апарату на інший.
“Південний полюс Місяця у 2040-х роках – це приголомшливе бачення кордонів людського розвитку, – йдеться у роботі Lockheed Martin. – Місяць є ідеальним полігоном для випробувань і центром ресурсів для підтримки експансії людства в Сонячну систему”.
Очікується, що до 2040-х років ресурси Місяця можна буде використовувати ще ширше. У новелі описується “марсіанська заправка” на орбіті над Червоною планетою, на яку кожні 26 місяців з Місяця прибувають міжпланетні транзитні кораблі з запасами води, які можна перетворити на паливо. Це дозволяє марсіанським посадковим апаратам дозаправлятися між місіями на поверхні Червоної планети та з неї, де, за задумом Lockheed Martin, будується невелика постійна база.
Розширення цієї інфраструктури на Марс спирається на транспортні засоби на ядерних ракетних двигунах, які працюють на водні. Їхня значна тяга яких скорочує час подорожі до Марса, вимагає менше ресурсів і зменшує вплив шкідливого випромінювання на екіпаж. Будівництво і обслуговування баз значною мірою здійснюється за допомогою роботів під наглядом людей. Однак очікується, що досягнення в галузі AI колись дозволять забезпечити більшу автоматизацію і дистанційне керування.
Lockheed Martin також передбачає різноманітну дослідницьку екосистему, побудовану на міжнародній та міжвідомчій співпраці.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: