Випущено три нових дослідження, в яких Марс ділиться своїми внутрішніми загадками, також створено першу в історії мапу внутрішньої частини Червоної планети.
Цей прем’єрний погляд на внутрішній простір Марса є кульмінацією дворічних досліджень (і десятиліть планування) NASA InSight – стаціонарного наукового робота, відправленого на Марс у 2018 році з єдиною місією – вивчати невидимі нутрощі Червоної планети. Приблизно через місяць після приземлення на плоску гладку рівнину, відому як Elysium Planitia, InSight використав свій роботизований маніпулятор для установки крихітного сейсмометра на прилеглій поверхні Марса і почав прислухатися до марсотрусів – сейсмічних коливань на планеті, подібних до землетрусів на Землі.
«На відміну від Землі, на Марсі немає тектонічних плит, замість цього його кора схожа на одну гігантську плиту», – написали дослідники NASA в заяві. «Але розломи гірських порід все ще утворюються в корі Марса через напругу, викликану невеликим стисненням планети в процесі її охолодження».
Ці тріщини можуть викликати сейсмічні коливання – і за останні два роки InSight виявив 733 з них. Дослідники NASA розрахували, наскільки швидко і наскільки далеко сейсмічні хвилі поширюються всередині планети, досліджуючі 35 найбільших марсотрусів (кожен з магнітудою від 3,0 до 4,0), що дозволило їм нанести на карту її внутрішні структури.
Команда виявила, що, як і Земля, внутрішня частина Марса складається з трьох шарів – кори, мантії і ядра – але розміри і склад цих шарів значно різняться між двома світами. Марсіанська кора, наприклад, набагато тонше, ніж очікували дослідники, її глибина становить від 20 до 37 км і містить два або три підшари (для порівняння, земна кора тягнеться до максимальної глибини близько 100 км).
Під корою знаходиться значна мантія, що тягнеться приблизно на 1560 км нижче поверхні Марса, за якою слідує гігантське ядро, яке починається приблизно на півдорозі між поверхнею і центром планети. Ядро виявилося більшим і більш рідким, ніж очікували дослідники.
Вчені досі не знають, чи є у Марса тверде внутрішнє ядро, подібне до Земного, проте, на думку дослідників, просте вимірювання зовнішнього ядра планети після всього лише кількох років досліджень є видатним досягненням. «Вченим потрібні були сотні років, щоб виміряти ядро Землі», – йдеться в заяві NASA. «Після місії Apollo їм знадобилося 40 років, щоб виміряти ядро Місяця. InSight треба було всього два роки, щоб виміряти ядро Марса».
Читайте також: