Вчені повідомили в четвер, що марсіанський метеорит віком 4 млрд років, що упав тут, на Землі, кілька десятиліть тому, не містить жодних доказів стародавнього, примітивного марсіанського життя. Мова про метеорит, який через мільйони років дрейфування в космосі приземлився на крижаному полі в Антарктиді тисячі років тому. Невеликий сіро-зелений фрагмент отримав свою назву Allan Hills 84001 через пагорби, на яких він був знайдений.
В 1996 команда під керівництвом NASA оголосила, що органічні сполуки в породі, мабуть, були залишені живими істотами. Інші вчені поставилися до цього скептично, і протягом десятиліть дослідники поступово змінювали це припущення, останніми це зробила група під керівництвом Ендрю Стіла з Наукового інституту Карнегі.
За словами Стіла, крихітні зразки метеориту показують, що багаті на вуглецю сполуки насправді є результатом того, що вода — швидше за все, солона — текла по скелі протягом тривалого часу. Під час вологого і раннього минулого Марса принаймні два зіткнення відбулися поряд з каменем, нагрівши навколишню поверхню планети, перш ніж третє зіткнення відкинуло його від Червоної планети в космос мільйони років тому. Камінь вагою 2 кг був знайдений в Антарктиді в 1984 році. За словами дослідників, підземні води, що протікали через тріщини в скелі (ще на Марсі), утворили крихітні кульки вуглецю. За їхніми словами, те саме може статися і на Землі, що допоможе пояснити присутність метану в атмосфері Марса.
Але двоє вчених, які брали участь у початковому дослідженні, не згодні з останніми висновками, назвавши їх «розчаровуючими». У спільному електронному листі вони заявили, що дотримуються своїх спостережень 1996 року.
«Хоча представлені дані поступово доповнюють наші знання про метеорит, інтерпретація навряд чи нова і не підтверджується дослідженнями. Непідтверджені припущення не вирішують загадку, пов’язану з походженням органічної речовини», — пишуть Кеті Томас-Кепрта та Саймон Клеметт, дослідники астроматеріалів із Космічного центру NASA імені Джонсона у Х’юстоні.
За словами Стіла, досягнення в галузі технологій уможливили нові відкриття його команди. Він високо оцінив вимірювання, проведені початковими дослідниками, і зазначив, що їхня життєстверджуюча гіпотеза «була розумною інтерпретацією» в той час. Він сказав, що він та його команда, до якої входять NASA, німецькі та британські вчені, подбали про те, щоб представити свої результати «такими, які вони є, що є дуже захоплюючим відкриттям про Марс, а не дослідженням, яке спростовує» початкове припущення.
Це відкриття «величезне для нашого розуміння того, як зародилося життя на цій планеті, і допомагає вдосконалити методи, необхідні нам для пошуку життя в інших місцях на Марсі, Енцеладі та Європі», – сказав Стіл в електронному листі, маючи на увазі супутники Сатурна і Юпітера з підповерхневими океанами.
За словами Стіла, єдиний спосіб довести, що на Марсі будь-коли було або все ще є мікробне життя, — це доставити зразки на Землю для аналізу. Ровер NASA Perseverance вже зібрав шість зразків для повернення на Землю приблизно через десять років або десь так.
Читайте також:
Leave a Reply