Канадські дослідники висунули гіпотезу, згідно з якою мільярди років тому Марс був покритий крижаним щитом. Це йде врозріз з домінуючою теорією про те, що в давнину на Червоній планеті був вологий клімат. За новою версією, більшість марсіанських долин – це не русла висохлих річок, а сліди каналів талої води під льодовиками. Лід захищав воду від шкідливого сонячного випромінювання, тому що існуючі на ранньому Марсі умови були цілком придатними для життя, вважають фахівці.
Дослідники з Університету Британської Колумбії і Університету Західного Онтаріо (Канада) висунули гіпотезу, згідно з якою численні марсіанські долини сформувалися в результаті танення води під стародавніми льодовиками. Про це повідомляється в журналі Nature Geoscience.
Згідно чільної на сьогоднішній день гіпотезі, на ранньому Марсі було тепло і волого. Текли річки, вони впадали в моря і океани, а вода, що випаровувалась, випадала на поверхню у вигляді опадів. За новою версією канадського колективу вчених, все було зовсім не так: в давнину Червона планета була покрита льодом, а ерозію ґрунту в більшості випадків викликала тала вода, що утворилася під льодовиками.
Як доказ своєї гіпотези вчені демонструють дивовижну схожість зображень більшості марсіанських долин і дренажних каналів талої води під льодовиками безлюдного острова Девон в складі Канадського Арктичного архіпелагу.
На думку дослідників, ландшафт острова Девон є найближчим земним аналогом раннього Марса – це холодна, суха і сильно заклякла полярна пустеля. Після порівняння підлідних каналів Девона і більшості марсіанських долин вчені прийшли до висновку, що останні варто вважати не руслами пересохлих річок, а слідами впливу талої води на ґрунт Червоної планети. В цілому дослідники провели аналіз більше 10 тис. Марсіанських долин, виявляючи характер ерозії ґрунту.
«Як нам вдалося встановити, лише невелика частина мереж долин мають малюнок, типовий для ерозії, викликаної поверхневими водами, що явно суперечить загальноприйнятій точці зору. Використання в вивченні поверхні Марса геоморфології для ретельного та достовірного реконструювання характеру і особливостей еволюції планети – підхід, чесно кажучи, революційний», – зазначає автор дослідження, викладач кафедри наук про Землю, океані та атмосфері в Університеті Британської Колумбії Марк Джеллінек.
Відповідно до теорії канадських дослідників, марсіанські річки не могли текти по поверхні планети. Долини, чий вік нараховує близько 3,8 млрд років, утворилися в той час, коли інтенсивність Сонця була набагато нижче, та й сам Марс знаходиться від зірки набагато далі, ніж Земля. Отже, Червона планета була покрита льодовиками.
Існуючі на ранньому Марсі кліматичні умови були цілком придатними для підтримки життя, вважають дослідники.
Поверхневий шар льоду захищав воду, що знаходилась під ним від сонячної радіації при відсутності магнітного поля, яке зникло на цій планеті кілька мільярдів років тому.
Розроблені для дослідження Марса аналітичні інструменти вчені планують використовувати для вивчення ранньої історії Землі.
Читайте також: