Аналізуючи радіовипромінювання і рух аміаку, американські вчені виявили на Сатурні тривалі мегашторми, що частково нагадують юпітеріанську Велику Червону Пляму. Результати дослідження вказують на значні відмінності між двома газовими гігантами і розходяться з моделями мегаштормів у теперішньому розумінні вчених – відкриття допоможе у вивченні екзопланет.
Найбільший у Сонячній системі мегашторм називається Великою Червоною Плямою – цей атмосферний вихор шириною близько 25 тис. км прикрашає поверхню Юпітера вже не одну сотню років. Нове дослідження показало, що тривалі мегашторми присутні на Сатурні, впливаючи на глибокі шари атмосфери планети-гіганта. Дослідження було проведене астрономами Каліфорнійського університету в Берклі та Мічиганського університету в Анн-Арборі – вони вивчали радіовипромінювання планети і виявили довготривалі порушення в схемі розподілу газоподібного аміаку.
Мегашторми відбуваються на Сатурні кожні 20-30 років – вони схожі на земні урагани, але відрізняються вищою інтенсивністю. І поки що немає достовірних даних, що спричиняє їх в атмосфері Сатурна, яка складається переважно з водню і гелію зі слідами метану, води та аміаку. Вивченню цих явищ сприяють спостереження в радіодіапазоні, який дає змогу зазирнути під видимі шари хмар на планетах-гігантах. Радіоспостереження допомагають у вивченні динамічних, фізичних і хімічних процесів: перенесення тепла, формування хмар і конвекції в глобальному і локальному масштабах.
Вивчивши дані в радіодіапазоні, вчені виявили деякі аномалії в концентрації газоподібного аміаку, імовірно пов’язані з мегаштормами, які вже припинилися, в північній півкулі планети. На середніх висотах, трохи нижче самого верхнього шару аміачно-крижаних хмар, концентрація аміаку знижується, але в міру руху вглиб атмосфери на 100-200 км вона знову збільшується. Дослідники вважають, що аміак переноситься з верхніх шарів атмосфери в нижні за рахунок процесів осадження і повторного випаровування – і цей процес може тривати сотні земних років.
Сатурн і Юпітер складаються переважно з газоподібного водню, але помітно відрізняються один від одного. Тропосферні аномалії Юпітера пов’язані з його світлими і темними смугами, але не викликані штормами, як на Сатурні. Ця відмінність змінить уявлення вчених про формування мегаштормів на газових гігантах та інших планетах. І допоможе у вивченні екзопланет у майбутньому.
Читайте також: