 у 2020 році, вчені знайшли багато чого цікавого.){kind=link}
Нове дослідження зразків з астероїда Рюгу виявило несподівано багато азоту. Це змусило вчених запідозрити в астероїдах і метеоритах переносників цього елемента з околиць Сонячної системи всередину, включно з навколоземним простором. Без азоту біологічне життя на нашій планеті могло б не зародитися або прийняло б іншу химерну форму.
В образах із Рюгу, які доставив на Землю японський апарат Хаябуса-2 (Hayabusa2) у 2020 році, вчені знайшли багато чого цікавого. По-перше, мінерали астероїдного походження виявилися старшими за наше Сонце, що означає їхню приналежність до тих цеглинок, з яких у нашій системі складається все, що ми в ній бачимо. По-друге, у зразках виявлено складну органіку у вигляді вітамінів і низки базових амінокислот, які беруть участь у біохімії земних організмів.
Тепер з’ясовується, що астероїди і метеорити забезпечили ранній Землі транспорт азоту із зовнішніх областей системи у внутрішню. “Наші останні результати дають змогу припустити, що [в простір] поблизу Землі було перенесено більшу кількість сполук азоту, ніж вважали раніше, які потенційно могли послужити будівельними блоками для життя на нашій планеті”, – поділився думками Гоуп Ішії, співавтор дослідження та викладач Гавайського інституту геофізики та планетології у Школі наук про океан і Землю (SOEST) UH Mānoa.
Щодо конкретних відкриттів, то в зразках з Рюгу виявлено значну кількість таких неорганічних сполук азоту, як нітрид заліза (Fe4N). Очевидно, астероїд був вкритий ним ледь не як кіркою. При цьому спочатку астероїди цього типу (з вуглецевих хондритів) містять мало таких сполук.
На думку дослідників, утворення сполуки заліза й азоту виникло під час фізико-хімічних реакцій залізистої речовини астероїда (сполука заліза і кисню) з воднем під час постійного бомбардування його поверхні мікрометеоритами. Азотні сполуки прибували на астероїди з мікрометеоритами. Їхні удари викликали локальний розігрів і, в поєднанні з бомбардуванням астероїдів сонячним вітром – зарядженими частинками водню, кисень випаровувався, а чисте залізо, що залишилося, активно зв’язувалося з азотом.
Нітрид заліза, що виникає в багатому азотом мікрометеоритному середовищі на околицях Сонячної системи, переносився у внутрішню ділянку системи і в площину екліптики, де рано чи пізно опинявся на нашій планеті. Раніше такий механізм перенесення не був добре вивчений, але тепер про нього можна говорити більш предметно. Цікаво, що покаже аналіз зразків з астероїда Бенну? Давно про них не було чутно.
Читайте також: