Ніл Армстронг зробив свій історичний «один маленький крок» на Місяць у 1969, а три роки потому його зробили останні астронавти програми Apollo. Місія NASA Artemis націлена на повернення людей на Місяць вже в цьому десятилітті, причому Artemis-1 вже повертається на Землю після першого випробувального польоту навколо нашого супутника.
Найсуттєвіші відмінності між епохою Apollo і серединою 2020-х полягають у дивовижному поліпшенні комп’ютерних потужностей і робототехніки. Місія Artemis використовує абсолютно нову космічну систему запуску NASA – найпотужнішу ракету в історії, схожою за конструкцією на Saturn V.
Як і її попередники, ракета-носій місії Artemis поєднує рідкий водень і кисень для створення величезної підйомної сили, а потім падає в океан і більше ніколи не використовується. Таким чином, кожен запуск коштує від $2 млрд до $4 млрд. Це, до речі, відрізняється від SpaceX Starship. Ця система багаторазового використання дозволяє відновлювати перший ступінь.
Досягнення в галузі роботизованої розвідки доводяться комплексом марсоходів. Наприклад, Perseverance може рухатись по скелястій місцевості навіть з обмеженим керівництвом з Землі. Удосконалення сенсорів і штучного інтелекту (ШІ) надалі дасть змогу роботам самим визначати особливо цікаві місця, з яких можна буде збирати зразки для повернення на Землю. Протягом наступних одного-двох десятиліть роботизовані дослідження марсіанської поверхні можуть бути майже повністю автономними, а присутність людини не матиме жодних переваг.
Теж цікаво:
Це стосується й інженерних проєктів, як-от побудова великого радіотелескопа на дальньому боці Місяця, вільного від перешкод з Землі. Такі проєкти можуть бути повністю побудовані роботами. Замість астронавтів, які потребують добре обладнаного житла, якщо вони потрібні для будівництва, роботи можуть постійно перебувати на робочому майданчику. Якщо видобуток рідкісних матеріалів з місячного ґрунту або астероїдів стане економічно вигідним, це також можна буде робити за допомогою роботів. Це дешевше і безпечніше.
Роботи також могли б досліджувати Юпітер, Сатурн і їхні різноманітні супутники з невеликими додатковими витратами, оскільки кількарічні подорожі для робота не складніше за шестимісячну подорож на Марс. Деякі з цих супутників можуть насправді містити життя у своїх підповерхневих океанах. А якщо відправити туди людей, вони могли б забруднити ці світи мікробами з Землі.
Теж цікаво:
Астронавти Apollo були героями – вони брали на себе високі ризики та доводили технології до межі. У порівнянні з цим, короткі подорожі на Місяць зараз, попри 90-мільярдну вартість програми Artemis, здаватимуться майже рутиною. А щось амбітніше, наприклад, висадка на Марс, з урахуванням вартості ракети для зворотного польоту та провізії, цілком може коштувати NASA трильйон доларів.
Астронавти потребують набагато більшого «обслуговування», ніж роботи, адже їхні подорожі та операції на поверхні потребують повітря, води, їжі, житлового простору і захисту від шкідливого випромінювання. Суттєва різниця у вартості між людськими та робототехнічними подорожами значно зросте при будь-якому довготривалому перебуванні на Місяці. Тож сумнівно, що багатомільярдний проєкт NASA Artemis є хорошим способом витратити державні гроші.
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Читайте також:
Якось дивно було дізнатись, що Суперхеві від СпейсХ буде мати тільки першу ступінь, яку можна відновити. Такою є Фалкон9/Ф.Хеві.
СЛС то більше не про новації, а дати роботу тим бюджетникам, хто працював у програмі СпейсШаттл.
При таких розцінках звісно пілотована космонавтика дорого дуже, навіть для США.
Але роботизовані комплекси здатні повністю замінити людину не створені. Ті що є штучні вироби с кінською вартістю. Людина дуже багатофункціональна. Подібні роботи можуть вартувати більше пілотованої місії.
Думав авторка щось краями зачепить про комерціалізацію освоєння найближчого космічного простору.
Бо комерційники знижують витрати на порядок, а то і на два порядки. Завдяки тій самій частковій/повній багаторазовості використання ракетних ступенів. І доставка місії на Луну може вартувати 100 млн. долларів, а не 2 млрд. долларів.