В NASA виробили єдині правила щодо граничної кількості радіації, яку астронавт може отримати протягом кар’єри. Це потрібно для скорочення ризиків розвитку захворювань в організмі. Дослідники з агенства пояснили, що астронавти постійно стикаються з загрозою радіації, оскільки частки, що летять від Сонця і високоенергетичні космічні промені постійно впливають на їх організм.
Якщо радіацію не контролювати, вона може викликати всілякі проблеми зі здоров’ям, в першу чергу підвищуючи ризик розвитку раку. Тому при плануванні польотів NASA використовує граничний рівень радіаційного впливу, щоб визначити, як довго астронавти можуть перебувати в космосі. Але ця межа не однакова для всіх астронавтів. Тепер незалежні експерти підтримують пропозицію NASA зі зміни цих цифр.
Зараз агентство розраховує цей ліміт на основі оцінки ризику. Ліміт – це така кількість загального опромінення, при якій ймовірність смерті астронавта від раку протягом решти життя збільшується на 3%.
Однак сприйнятливість до ракових захворювань, які може викликати радіація, залежить від віку і репродуктивних органів, тому обмеження не дозволяє проводити в космосі однакову кількість часу для всіх. Тому, при нинішніх правилах, астронавтки NASA не зможуть проводити на орбіті стільки ж часу, скільки астронавти, а молодші фахівці – менше часу, ніж їхні старші колеги, у яких немає великої кількості часу для розвитку раку в організмі.
У NASA вирішили, що середній граничний рівень радіації дорівнюватиме 600 мілізіверт за всю кар’єру в агентстві. Для порівняння, один рентген грудної клітини в кабінеті лікаря дає близько 0,1 мілізіверта, а природний радіаційний фон Землі – близько 3 мілізіверт на рік. Робітники, що знаходилися поблизу нульової позначки Чорнобильської АЕС в 1986 році, отримали 6 тис. мілізівертів.
Тим часом, згідно з новою доповіддю, за 6 місяців перебування на Міжнародній космічній станції астронавт отримує від 50 до 120 мілізівертів. Більш віддалені пункти призначення, такі як Марс, піддаються більшому опроміненню. Якщо не буде набагато кращого радіаційного захисту, астронавтам, котрі збираються на Марс, доведеться пройти процедуру відмови. У звіті підкреслюється, що NASA має створити чітку і прозору основу для цього. Вченим потрібно ще багато чого довідатися про те, як люди реагують на радіацію в космосі, бо «є багато відмінностей у виживанні після атомної бомби і польотах на Марс».
Читайте також:
Leave a Reply