Космічний апарат місії NASA DART зробив достатню кількість зображень, і завдяки їм вчені змогли дізнатися значно більше про астероїди Дідімос і Диморфос, які стали цілями місії. Нове дослідження розповідає більше про формування та еволюцію цих об’єктів та подвійних систем астероїдів загалом.
DART врізався у менший астероїд цієї бінарної системи, Диморфос, який обертається навколо Дідімоса. Проте метою було побачити, чи матиме зіткнення вплив на обидва тіла. Дані, зібрані під час цієї місії, можуть допомогти вченим краще будувати планетарну оборону на випадок, якщо якийсь астероїд летітиме на Землю.
Перед тим, як врізатися в Диморфос 26 вересня 2022 року (27 вересня за київським часом), DART зміг зробити знімки обох астероїдів. Крім того, працювала італійська місія для зйомки астероїдів LICIACube, тож разом дослідники змогли визначити деякі геологічні особливості та фізичні властивості Дідімоса і Диморфоса.
Одна команда виявила, що на великих висотах Дідімос має нерівну поверхню з великими валунами довжиною 10-160 м і кількома кратерами. На низьких висотах поверхня астероїда стає більш гладкою, з меншою кількістю великих каменів і кратерів. Диморфос своєю чергою вкритий камінням ширшого діапазону розмірів. І хоча його поверхня здебільшого не має кратерів, на ній є кілька великих тріщин. Ці дані допомогли вченим визначити, що Диморфос, ймовірно, утворився з матеріалу, який був викинутий з Дідімоса, а потім зібрався разом під впливом гравітації.
Також команда використала кількість кратерів на обох астероїдах, щоб оцінити їхній вік. За їхніми даними, вік Дідімоса становить близько 12,5 млн років, що в 40-130 разів більше, ніж вік Диморфоса – йому приблизно 0,3 млн років.
Вчені дивилися на розмір та розподіл валунів на Диморфосі та визначили, що вони утворилися в різний час. Це означає, що гірські породи на поверхні Диморфоса безпосередньо успадковані від Дідімоса, що ще раз підтверджує ідею про те, що супутники в бінарних астероїдних системах формуються з матеріалу, який скинули їхні більші партнери. Цей процес пояснює хребет на екваторі Дідімоса.
Також вони досліджували сліди від валунів на поверхні Дідімоса і виявили, що поверхня цього астероїда складається з дуже пухкого матеріалу, здатного витримувати набагато меншу вагу, ніж сухий пісок на Землі або місячний ґрунт на Місяці. А інші науковці виявили, що валуни на поверхні Диморфоса руйнуються протягом приблизно 100 тис. років під впливом процесу, який називається “термічна втома”, що виникає внаслідок зміни температур, які спричиняють мікротріщини в породі.
Цей термін здається довгим, але з погляду геології це дуже мало, особливо в масштабах Сонячної системи, вік якої становить близько 4,6 млрд років. Тож термічна втома на Діморфосі є швидкою, і це вперше, коли такий процес спостерігається на скелястому астероїді, що складається з силікатних матеріалів і нікель-заліза.
Ще одна команда порівняла 34 валуни на поверхні Диморфоса розміром від 1,67 м до 6,7 м з породами, знайденими на інших пухких “уламкових” астероїдах Ітокава, Рюгу і Бенну. Вони виявили схожість між морфологією порід усіх цих астероїдів і запропонували спільний механізм формування та еволюції.
Результати роботи команд створюють детальну картину бінарної системи, якою вона була до зіткнення з апаратом NASA DART. Отримані дані можуть допомогти ESA у підготовці майбутньої місії Hera. Її запуск запланований у жовтні цього року, а до Дідімоса і Диморфоса космічний апарат долетить у вересні 2026 року. Один з апаратів збиратиме дані з високою роздільною здатністю, тож науковці зможуть детальніше роздивитися астероїди та краще визначити наслідки місії NASA DART.
Читайте також:
Leave a Reply