Хоча доказів життя на Марсі так і не було знайдено, нове дослідження NASA припускає, що мікроби можуть знайти потенційний будинок під замерзлою водою на поверхні планети. За допомогою комп’ютерного моделювання автори дослідження показали, що кількості сонячного світла, яке може пробитися крізь водяний лід, буде достатньо для фотосинтезу в неглибоких басейнах талої води під поверхнею цього льоду.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
Було виявлено, що подібні водойми, які утворюються в льодах на Землі, кишать життям, включаючи водорості, гриби та мікроскопічні ціанобактерії, які отримують енергію від фотосинтезу.
На Марсі є два види льоду: замерзла вода і замерзлий вуглекислий газ. У своїй статті, опублікованій в журналі Nature Communications Earth & Environment, Халлер і його колеги досліджували водяний лід, велика кількість якого утворилася зі снігу, змішаного з пилом, що випав на поверхню під час низки марсіанських льодовикових періодів за останні мільйони років. Цей давній сніг відтоді затвердів і перетворився на лід, все ще присипаний пилом.
Хоча частинки пилу можуть затуляти світло в глибших шарах льоду, вони є ключем до пояснення того, як під впливом Сонця в льоду могли утворитися підземні басейни води: темний пил поглинає більше сонячного світла, ніж навколишній лід, що потенційно призводить до нагрівання і танення льоду на глибині до кількох метрів під поверхнею.
Вчені, які вивчають Марс, розділилися в думках щодо того, чи може лід танути під впливом марсіанської поверхні. Це пов’язано з розрідженою сухою атмосферою планети, де водяний лід, як вважають, сублімується – перетворюється безпосередньо на газ – так само як це відбувається з сухим льодом на Землі. Однак атмосферні ефекти, які ускладнюють танення на марсіанській поверхні, не діють під поверхнею запиленого снігового покриву або льодовика.
На Землі пил у льоду може створювати кріоконітові лунки – невеликі порожнини, які утворюються в льоду, коли частинки пилу, принесеного вітром (так званий кріоконіт), потрапляють туди, поглинають сонячне світло і щоліта тануть. Зрештою, коли ці частинки пилу віддаляються від сонячних променів, вони перестають тонути, але все ще генерують достатньо тепла, щоб створити навколо себе кишені з талої води. Ці кишені можуть живити процвітаючу екосистему для простих форм життя.
«Це поширене явище на Землі, – каже співавтор дослідження Філ Крістенсен з Університету штату Арізона в Темпі, маючи на увазі танення льоду зсередини. «Щільний сніг і лід можуть танути зсередини, пропускаючи сонячне світло, яке зігріває його, як теплицю, а не танути зверху вниз». Дослідження припускає, що пильний лід пропускає достатньо світла для фотосинтезу на глибині 3 м під поверхнею. У цьому сценарії верхні шари льоду запобігають випаровуванню неглибоких підземних водних басейнів, захищаючи їх від шкідливого випромінювання.
Це важливо, оскільки, на відміну від Землі, Марс не має захисного магнітного поля, яке захищає його від Сонця та радіоактивних частинок космічних променів, що літають у космосі. Автори дослідження кажуть, що водяний лід, який, найімовірніше, утворює підземні басейни, може існувати в тропіках Марса, між 30 і 60 градусами широти, як у північній, так і в південній півкулях.
Вчені NASA сподіваються відтворити частину марсіанського пилу в лабораторії і вивчити його зблизька. Тим часом дослідники починають наносити на карту найймовірніші місця на Марсі для пошуку неглибоких шарів талої води – місця, які можуть стати науковими цілями для можливих людських і роботизованих місій у майбутньому.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: