Якими насправді є вуглеводневі моря на Титані? Гелікоптер Dragonfly, який має прибути на холодний супутник Сатурна Титан до 2034 року, досліджуватиме атмосферу. Проте залишається потреба в місії, яка могла б вивчити моря та озера супутника.
А як щодо літального апарату, який міг би досліджувати як моря, так і небо Титану? NASA фінансуватиме нову концепцію місії TitanAir, яка передбачає створення літаючого човна, відомого як «лейкер». Він буде оснащений численними приладами, які дозволять «ковтати» та «пробувати на смак» повітря і рідину, і все це в польоті. Апарат плавно переходитиме від навігації в атмосфері Титану до планерування над його озерами, подібно до гідролітака.
TitanAir – це одна з 14 різних перспективних ідей, які отримали фінансування на першому етапі в розмірі $175 тис. Концепцію створив Квін Морлі, який має 15-річний досвід роботи в компанії Boeing, і його компанія Planet Enterprises. Ідея TitanAir полягає в тому, що апарат зможе «пити» конденсат метану та органічні матеріали через спеціальну секцію на передній кромці крил. Пасивні капіляри на внутрішній стороні крила доставлятимуть зразки до наукових приладів, подібно до того, як рослини підіймають воду від коренів до листя.
Титан – єдине тіло в Сонячній системі, окрім Землі, яке має озера і моря на поверхні. Але на Титані значно прохолодніше, близько -180°C, і у вуглеводневому еквіваленті земної води (титановій воді) домінують рідкий метан і етан. Як і майбутня місія NASA Dragonfly, будь-яка повітряна місія на Титан відштовхувалася б від атмосфери супутника, яка приблизно в чотири рази щільніша за земну. У поєднанні з низькою гравітацією Титану (13,8% від земної), будь-який політ на Титані з двигуном буде приблизно у 27 разів легшим, але за умови, що крила літака будуть дуже довгими та тонкими.
Поточне дослідження зосереджене на визначенні можливості застосування технології всмоктування рідини для літака на Титані. Наразі Морлі та його команда беруть за основу апарату типові літаки загальної авіації на Землі, як-от невеликий літак Cessna. У своєму технічному документі команда вказує, що їхня умовна вага становить близько тонни при розмаху крил 10 м. Крила повинні бути надувними, щоб поміститися всередині космічного корабля, який доставить TitanAir до системи Сатурна.
На борту можуть бути прилади наступного покоління типу Urey, які включатимуть інтегрований набір для пошуку біомаркерів, що «добре підходитимуть для аналізу складних органічних речовин». Інший інструмент базується на системі відбору проб Dragonfly під назвою DrACO (Drill for Acquisition of Complex Organics), яка витягуватиме матеріал з поверхні Титану і доставлятиме його до мас-спектрометра. «Лейкер» міг би пролетіти низько над береговою лінією і виконати відбір зразків з озера, – написав Морлі. – Це може посилити наукову віддачу і відкрити доступ до важкодоступних доказів гідрологічного циклу».
Перевага концепції TitanAir полягає в тому, що вона може допомогти у рішеннях Десятирічного дослідження Титану і розумінні його загадкового метанового круговороту. Це також сприятиме розумінню планетних атмосфер, що в іншому випадку вимагало б численних місій і космічних апаратів.
Читайте також:
Leave a Reply