Програма передачі технологій NASA ліцензує права на радикально нову форму рушія, яка використовує електромагніти для керування потоком плазми над літаками та космічними апаратами, що летять на гіперзвукових швидкостях.
Коли транспортні засоби пролітають крізь атмосферу планети на гіперзвукових швидкостях – щонайменше в п’ять разів швидших за швидкість звуку – вони генерують потік заряджених газів. Концепція NASA передбачає два електроди, вбудовані в тепловий екран літака або космічного корабля, а також електромагніт під тепловим екраном. Пара електродів вловлює електричний заряд в іонізованому потоці газу за межами апарату, або для зарядки акумулятора, або для живлення електромагнітної котушки, вбудованої в літак чи космічний корабель. І тут починається найцікавіше.
У NASA кажуть, що електромагніт можна використовувати для керування потоком газу навколо апарату, щоб зменшити опір (атмосферне тертя) або керувати апаратом. Ця концепція базується на так званій магнітогідродинаміці, або МГД, яка використовує електричні і магнітні поля для управління потоком газів або рідин.
Згідно з повідомленням, ця технологія була розроблена дослідниками з Дослідницького центру NASA в Ленглі у Вірджинії і вивчалася для використання в імітації входу в атмосферу Нептуна. В окремому дослідженні 2021 року ця ж технологія вивчалася для використання в атмосфері Марса.
Агентство стверджує, що його система MHD “простіша за традиційні методи управління гіперзвуковими апаратами (наприклад, хімічний двигун, зміщення центру тяжіння польоту або триммерні вкладки) і дозволяє створювати нові архітектури місій входу, спуску і посадки”.
В окремій заяві NASA про цю технологію стверджується, що вона “збирає енергію шляхом використання іонізуючої атмосфери” і може допомогти “більшим і важчим апаратам входити в планетні атмосфери (включаючи Землю) на вищих швидкостях”.
У березні 2023 року група міжнародних дослідників, що фінансується програмою Future and Emerging Technologies (FET) Європейської Комісії, описала подібну систему МГД до системи Ленглі, написавши, що такі субтехнології, як високотемпературні надпровідники, “досягли рівня промислової зрілості, достатнього для того, щоб виступати в якості ключової технології для цього застосування”.
NASA досліджувало подібні магнітогідродинамічні підходи протягом багатьох років, починаючи щонайменше з 1965 року. У дослідженні 2003 року, проведеному науковцями Центру космічних польотів імені Маршалла в Алабамі, згадується довга історія досліджень цієї теми в Ленглі і зазначається, що “програма NASA в Ленглі була надзвичайно успішною”.
Міністерство оборони США також десятиліттями випробовувало і вивчало різні методи керування і зменшення лобового опору гіперзвукових літальних апаратів. Наприклад, військові досліджували використання лазерів для зменшення щільності повітря перед транспортним засобом і розглядали можливість використання високих швидкостей обертання і вібрації електрично заряджених поверхонь для досягнення подібних результатів, як у системі, що ліцензується NASA Ленглі.
Читайте також: