Космічний апарат NASA Juno здійснив другий проліт повз супутник Юпітера Іо і зняв найбільш вулканічно активний об’єкт Сонячної системи в приголомшливих деталях. Крім того, зонд дозволив поглянути на той бік Іо, який вчені не бачили вже кілька десятиліть.
Зображення Іо були зроблені, коли Juno пролітав на відстані 1500 км від поверхні супутника Юпітера. Зближення дозволило інструменту JunoCam зафіксувати кілька вулканічних особливостей супутника, в тому числі побачити шлейфи, лавові озера і високі гірські вершини, а також тінь, яку вони відкидають. Одне з найбільш вражаючих зображень було зроблено вже в кінці прольоту, коли зонд перебував на висоті 3852 км над Іо. На ньому видно два шлейфи, що вириваються з супутника. Це зображення є свідченням триваючої вулканічної активності Іо.
Цей супутник має розмір приблизно як Місяць, але, на відміну від Місяця, він вкритий сотнями активно діючих вулканів. Вважається, що джерелом такого екстремального вулканізму Іо є гравітаційний вплив Юпітера та трьох інших великих супутників – Європи, Ганімеда і Каллісто. Постійні гравітаційні поштовхи та притягання породжують на Іо приливні сили такої інтенсивності, що вони можуть викликати підняття та опускання поверхні на висоту до 100 м. Це як би поверхня Землі в Нью-Йорку раптово підскочила б над Статуєю Свободи.
Інше зображення Іо, зроблене одразу після прольоту, показує трохи психоделічний погляд на супутник Юпітера. Воно було створено за допомогою даних з декількох фільтрів, і на ньому темний лівий бік Іо виблискує зеленими та червоними кольорами, тоді як освітлений правий бік набуває відповідного вогняно-помаранчевого відтінку.
Ще одне зображення, зроблене JunoCam, показує сторону Іо, яка постійно звернена до Юпітера. У NASA говорять, що вони побачили це бік Іо вперше з моменту прольоту космічного апарату “Вояджер-1” через систему Юпітера в 1979 році. На зображенні суборбітальна півкуля освітлена завдяки світлу, яке відбивається від хмарних вершин Юпітера. Це освітлення дозволило JunoCam виділити кілька змін на поверхні Іо, спричинених вулканічною активністю.
Серед них – зміна форми поля в регіоні під назвою Канехекілі в лівій центральній частині зображення, який містить дві стійкі високотемпературні гарячі плями та активний вулканічний шлейф. На схід від Канехекілі, названого на честь гавайського бога грому, Juno помітила новий потік лави.
Космічний апарат NASA, який наразі перебуває на третьому році своєї продовженої місії, більше не підлетить до Іо так близько, як зараз. Кожен наступний проліт відбуватиметься на все більшій відстані від супутника. Під час наступного зближення Juno пролетить на висоті близько 16500 км, а під час останнього прольоту підійде на відстань близько 115 000 км. Місія Juno з дослідження Юпітера та його супутників триватиме до вересня 2025 року, після чого NASA направить зонд в атмосферу газового гіганта.
Читайте також:
Leave a Reply