24 вересня космічний корабель NASA OSIRIS-REx промчить назад через атмосферу Землі після багаторічної подорожі до Бенну, “потенційно небезпечного астероїда” з шансом 1 до 2700 катастрофічно врізатися в Землю, що є найвищим шансом з усіх ідентифікованих космічних об’єктів. Мета місії? Побачити, чи прийшло життя на Землю з космосу. Але протягом 22 місяців учені ставили собі питання, чи зможуть вони взагалі посадити космічний апарат на астероїд.
Врешті-решт місія увінчалася успіхом, частково завдяки гітаристу гурту Queen Брайану Мею, який ретельно створив 3D-зображення уламків, щоб допомогти керівництву місії визначити безпечні місця для посадки. Завдяки цій безпечній посадці OSIRIS-REx повертається з місії з 60-грамовою пробою поверхні Бенну, яка може містити позаземні попередники життя на нашій планеті.
Бенну, астероїд, що обертається на відстані близько 168 млн км від Сонця, має форму ромба і здалеку виглядає як інертна, всипана уламками дзиґа, підвішена в космосі. Віднесений до категорії уламкових астероїдів, Бенну – це 77,5 млн метричних тонн уламків гірських порід і валунів, які ледве утримуються разом слабкою гравітацією – космічна кульова яма, яка поглинає будь-який об’єкт, що занадто сильно приземляється на її поверхню, і відправляє в космос все, що надто сильно відскакує від неї.
Але варто підійти ближче, як це зробив OSIRIS-REx під час свого першого зближення у 2018 році, і перед нами постає ще дивніша картина. Прожилки карбонатної породи завдовжки 0,9 м перетинають поверхню, вкриту багатим на вуглець органічним матеріалом – свідчення того, що материнське тіло Бенну, об’єкт шириною 96 км, який сформувався в перші роки існування Сонячної системи і розколовся приблизно мільярд років тому, утворивши астероїд, колись було домівкою для потоків гарячої води і найдавніших будівельних блоків життя.
Бенну названо на честь давньоєгипетського бога творення, а політ OSIRIS-REx (скорочення від Origins, Spectral Interpretation, Resource Identification, Security-Regolith Explorer) до астероїда був не менш міфічною одіссеєю. Він стартував зі штату Флорида у 2016 році і рогаткою пролетів навколо Землі, перш ніж досягнути орбіти Бенну в грудні 2018 року. Початкові тепловізійні дослідження Бенну показали, що він складається з дрібнозернистого матеріалу, подібного до пляжного піску.
Але коли OSIRIS-REx нарешті прибув на місце, він зіткнувся зі скелястим астероїдом, всипаним гострими валунами, що зробило початкову стратегію посадки, яка залежала від лазерного висотоміра, абсолютно марною. Замість цього команда вивела космічний апарат на вузьку орбіту, використовуючи слабку гравітацію Бенну – зробивши тисячі прольотів над поверхнею скелі в пошуках безпечного місця для посадки.
Щоб знайти підходяще місце для стоянки на Бенну, вчені OSIRIS-REx використовували бортові камери свого космічного апарату, щоб ретельно нанести на карту особливості його поверхні аж до сантиметра. Потім, зробивши пари знімків поруч один з одним, Брайан Мей і його співробітниця Клаудія Манцоні об’єднали їх, щоб створити стереоскопічні зображення (зроблені шляхом зшивання двох фотографій разом, щоб відтворити глибину сприйняття двома очима) – це дозволило команді повністю оцінити безпеку потенційних місць для посадки.
Після 22 місяців напружених роздумів дослідники зупинилися на ділянці, яку назвали Соловейком, і на яку OSIRIS-REx приземлився 20 жовтня 2020 року. Щоб закріпити посадку та уникнути повного занурення крізь уламкову поверхню астероїда, космічний апарат вистрілив швидким струменем азоту зі свого механізму відбору зразків TAGSAM (Touch-and-Go Sample-Acquisition Mechanism).
Крім того, що TAGSAM забезпечив космічному апарату нестабільну точку опори на поверхні Бенну, він розкидав пил і уламки каміння в усіх напрямках, але найголовніше – в камеру для зразків OSIRIS-REx, яка зібрала набагато більше матеріалу, ніж очікувалося, що на короткий час виникли проблеми із закриттям камери.
Що саме ховається серед каміння, зібраного у зразку NASA OSIRIS-REx, залишається лише здогадуватися, кажуть науковці місії, але можливості захоплюють.
Читайте також: