Нові зображення, зроблені сонячним зондом NASA Parker Solar Probe, показали розпечене світіння поверхні Венери, яке пробивається крізь пелену отруйних хмар, що допоможе нам краще зрозуміти мінерали, з яких складається ця кам’яниста та загадкова планета.
Використовуючи дані приладу Wide-field Imager for Parker Solar Probe (WISPR), вчені змогли заглянути під щільну атмосферу планети, виявивши геологічні особливості, такі як височини, плоскогір’я та рівнини. Попри відносну близькість до Землі, Венера виявилася дуже складною для вивчення. Її називають «злим близнюком» Землі, тому що, хоча вона схожа на Землю за розміром, масою, структурою та складом, вона глибоко ворожа для життя. На Землі помірний та вологий клімат, на Венері – сухий і, можливо, вулканічний, температура поверхні становить у середньому 471° С. Небо Венери заповнене густими, токсичними хмарами, у тому числі ллється дощ з сірчаної кислоти. Через ці особливості планету важко досліджувати з близької відстані. Були відправлені апарати, але вони зрештою розтанули. А ці задушливі хмари роблять зовнішні спостереження за поверхнею не те щоб неможливими, але складними.
Саме тут WISPR і здивував вчених. Минулого року він зробив кілька знімків нічного боку Венери, на яких, здавалося, крізь хмарні шари було видно особливості поверхні.
WISPR оптимізовано для видимого світла, тобто він робить знімки у тих довжинах хвиль, які бачить людське око. Але виявилося, що прилад може бачити і трохи далі, у ближній інфрачервоній частині спектру, невидимій для людського ока. Інфрачервоний та ближній інфрачервоний спектр – це довжини хвиль теплової енергії, тобто тепла. На денному боці Венери, нагрітому Сонцем, будь-яке інфрачервоне випромінювання з поверхні буде втрачено. Але на нічному боці, схоже, температурні коливання на поверхні планети несподівано виявляються приладом.
Інші технології, такі як радарна зйомка, проведена зондом Magellan у 1990 роках, та інфрачервона зйомка, проведена нинішнім зондом JAXA Akatsuki, дали нам досить гарну карту геології поверхні Венери. Внесок WISPR, за словами дослідників, доводить наше розуміння до краю видимого спектру. В результаті торішнього прольоту було виявлено область під назвою Aphrodite Terra, найбільшу високогірну область на поверхні планети. На тлі хмар, що світилися, вона виглядала як темна пляма. Це пояснюється тим, що Aphrodite Terra, яка знаходиться на більшій висоті, набагато холодніша, ніж навколишня місцевість, тому на інфрачервоних або близьких до інфрачервоних зображеннях планети вона помітна.
На цих знімках помітні й інші особливості. Плато Tellus Regio та рівнини Aino Planitia також характеризуються перепадами висот, що робить їх видимими крізь хмари в інфрачервоному діапазоні хвиль.
Хоча знімки не відкрили нічого нового в плані топографії, ці дані все ж таки можуть допомогти нам краще зрозуміти Венеру. Оскільки різні мінерали по-різному проводять і виділяють тепло, дослідженнями викидів можна спробувати відновити мінералогію поверхні планети. Це, своєю чергою, допоможе нам зрозуміти її історію.
Вивчення її поверхні допоможе нам зрозуміти, наскільки поширеною та наскільки недавньою була ця активність. Додавання даних у видимому та ближньому інфрачервоному діапазоні до наявного на сьогодні набору даних розширює діапазон довжин хвиль, які вчені можуть використовувати для цього.
Читайте також: