NASA розповiло про новiтнiй спосiб вимірювання властивостей небесного тiла під назвою коричневий карлик. Коричневий карлик – це не зовсім зірка і не зовсім планета. Ці об’єкти є значно більшими за Юпітер, але не досить масивними, щоб стати зіркою, тобто всерединi не йдуть ядернi реакцiї.
Отже, для вимірювання швидкості вітру NASA використало метод, що може бути застосований в тому числi й для вивчення атмосфер інших газових гiгантiв поза нашою Сонячною системою. Вчені скористалися даними, взятими з групи радіотелескопів, та даними інфрачервоної обсерваторії – космічного телескопа «Spitzer».
Коричневий карлик 2MASS J10475385+2124234 знаходиться на відстані 32 світлових роки від Землі. Вимірювання показали, що у верхнiх шарах атмосфери карлика вітри рухаються зi швидкiстю 2293 км/год. Це неймовiрно швидко, навiть порівняно з вітрами, які вимірювались на газових гiгантах нашої Сонячної системи. Наприклад, вiтер на Нептунi (найшвидший у Сонячній системі) дме понад 1931 км/год.
Звiсно, поняття «вітру» на коричневому карлику означає трохи інше, ніж на планеті. У верхніх шарах атмосфери частина газу може самостійно переміщатися, а ось на певній глибині тиск стає настільки інтенсивним, що газ поводиться вже майже як одне цiле – от її вважають вже внутрішньою частиною об’єкта. Тож коли внутрiшня частина обертається, вона тягне за собою верхнi шари газу, якi звiсно мають iншу швидкiсть. У ході дослідження вченi й виміряли цю різницю мiж швидкiстю атмосфери коричневого карлика та його внутрiшньої частини.
Температура атмосфери цього об’єкта – понад 590℃, тож вiн випромінює значну кількість енергiї у інфрачервоному спектрi. Нове дослідження NASA вперше продемонструвало порівняльний метод вимірювання швидкості вітру на коричневому карлику. В даний час команда працює над точністю своїх вимірювань, використовуючи інфрачервоні радіоспостереження Юпітера.
Leave a Reply