Наступний місяцехід NASA став на крок ближчим до початку своєї місячної місії. Як повідомляють представники місії, ровер VIPER (Volatiles Investigating Polar Exploration Rover) має стартувати до Місяця наприкінці цього року, і він щойно відзначив важливу віху на цьому шляху.
“Всі бортові прилади VIPER встановлені, і апарат побудований більш ніж на 80%! – заявив керівник проєкту Ден Ендрюс у блозі NASA. – Це велике досягнення, яке свідчить про значний прогрес, досягнутий відданою командою VIPER, яка з нетерпінням чекає, коли місяцехід буде зібраний разом”.
VIPER приземлиться поблизу південного полюса Місяця і шукатиме водяний лід та інші ресурси, які можуть допомогти майбутнім астронавтам NASA у межах місії Artemis III, яка наразі запланована на 2026 рік. Ровер проведе 100 днів, блукаючи в районі південного полюса Місяця, збираючи дані, які покажуть, де, найімовірніше, знаходиться водяний лід, і визначать, наскільки легко отримати до нього доступ. У цьому процесі VIPER стане першою в історії місією зі складання мапи ресурсів на іншому тілі Сонячної системи. Такі мапи стануть одним з важливіших кроків у встановленні довгострокової присутності людини на Місяці.
Теж цікаво:
Різноманітні місії на орбіті Місяця раніше збирали дані про воду, проте VIPER робитиме це напряму з поверхні, скануючи її науковими інструментами та досліджуючи ґрунт на різних глибинах за допомогою бура розміром 1 м. Деякі з регіонів, які досліджуватиме VIPER, – це постійно затінені кратери, які є одними з найхолодніших місць у Сонячній системі, і їхнє дно, як вважають науковці, вкрите льодом.
Випробування систем VIPER є вирішальним етапом місії. Ден Ендрюс пояснив, що коли команда збирає і встановлює різні підсистеми на місяцехід, вони проводять спеціальні тести, які дозволяють команді підтвердити, що деталі, такі як кабельні джгути та з’єднувачі між системами, працюють.
“Ви можете подумати: “Звичайно, те, що ми встановили, має працювати!”. Але важливо пам’ятати, наскільки складними є ці космічні системи, зокрема, системи планетоходів, – каже Ендрюс. – Іноді ми проводимо ще складніші тести, наприклад, надсилаємо команду підсистемі ближнього інфрачервоного летючого спектрометра (NIRVSS) зробити знімок: Чи вдало зроблене зображення? Чи правильне поле зору зображення? Чи потрапило зображення в авіоніку ровера для подальшої передачі?”
Такий підхід гарантує, що команда NASA не виявить проблем, які можуть вплинути на роботу VIPER на пізніших стадіях або, що ще гірше, коли він вже знаходитиметься на поверхні Місяця. “Тож ми тестуємо на ходу, щоб зменшити ризик пізніше, коли будемо проводити екологічні випробування всього ровера. Таким чином, якщо він не працює так, як очікувалося, після якогось із тестів, ми знаємо, що до цього він працював нормально, тож це може допомогти нам швидше розв’язати проблему, – зазначив Ендрюс. – Темп, в якому ми працювали над збіркою і перевіркою підсистем, останнім часом був шаленим, і ми досягли значних успіхів.
Читайте також: