Дослідники здебільшого використовують космічний телескоп Джеймса Вебба для спостереження за далекими галактиками і космічними структурами в космічному просторі, але космічні апарати NASA-ESA також можуть надати нові знання про нашу власну Сонячну систему. Зокрема, Енцелад і його незвичайна водна система є потенційно важливою метою для поточних і майбутніх спостережень Вебба.
Нещодавно вчені НАСА за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба виявили “напрочуд великий” водяний шлейф, що виходить з Енцелада, шостого за розміром супутника Сатурна і 19-го за розміром у Сонячній системі. Шлейф водяної пари простягається на приблизно 9500 км, попри те, що Енцелад має лише 503 км у поперечнику.
Енцелад є цікавим об’єктом для спостережень і наукових досліджень, оскільки Місяць містить глобальний резервуар солоної води, захований між його крижаною зовнішньою корою і внутрішнім кам’янистим ядром. Частинки льоду, змішані з водяною парою та органічними сполуками, викидаються через гейзероподібні вулкани в тріщини, відомі як “тигрові смуги”.
Як підкреслює Джеронімо Вільянуева з NASA, нещодавно виявлений водяний шлейф є майже “шокуючим” відкриттям, оскільки він більш ніж у 20 разів перевищує розмір супутника, який його породив. Шлейф виходить з області на південному полюсі Енцелада, і простягається далеко за межі точки свого походження.
Окрім довжини, водяний шлейф також цікавий швидкістю, з якою виходить водяна пара: близько 300 л на секунду. За підрахунками NASA, цей шлейф може заповнити басейн олімпійського розміру всього за пару годин, тоді як садовому шлангу тут, на Землі, знадобилося б більш як два тижні, щоб досягти того ж результату.
Покинувши поверхню Енцелада, водяний шлейф рухається по відносно швидкій орбіті Місяця навколо Сатурна (всього 33 години). Перебуваючи на орбіті газового гіганта, Місяць та його водяні викиди залишають по собі гало у формі пончика. Водяний пончик розташований поруч з “кільцем Е”, яке є зовнішнім і найширшим кільцем у складній і захоплюючій кільцевій системі Сатурна.
Аналізуючи дані, зібрані за допомогою телескопа, астрономи визначили, що приблизно 30 відсотків води, викинутої з Енцелада, залишається на орбіті навколо Сатурна, в той час, як решта 70% витікає для живлення більшої “сатурніанської системи води”.
У найближчі роки вчені НАСА продовжать спостереження за Енцеладом за допомогою потужних інструментів Вебба, отримуючи нові дані і роблячи нові відкриття, щоб підготувати майбутні дослідницькі місії.
Читайте також:
Leave a Reply