Туманність Оріона – одна з найвивченіших областей нашого неба. Вона розташована серед сузір’я Оріона, між зірок, і настільки велика, близька і яскрава, що її можна побачити неозброєним оком: величезний хмарний комплекс, що народжує та виховує зірки.
Оскільки вона знаходиться відносно близько, на відстані 1344 світлових років, це один з найважливіших об’єктів спостереження в небі для розуміння процесу зореутворення. Хоча ми дивимося на туманність з того часу, як вона була вперше офіційно відкрита в 1610 році, ми ще не розкрили всіх її таємниць. Але тепер найпотужніший з будь-коли створених космічних телескопів дозволив нам зазирнути в серце туманності Оріона.
Нові зображення, отримані за допомогою NIRCam космічного телескопа NASA Джеймса Вебба (JWST), за словами астрономів, є найдокладнішими та найчіткішими з усіх, які ми коли-небудь бачили.
«Ми вражені захоплюючими дух зображеннями туманності Оріона. Ми розпочали цей проєкт у 2017 році, тому чекали отримання цих даних понад п’ять років. Ці нові спостереження дозволяють нам краще зрозуміти, як масивні зірки трансформують хмару газу і пилу, в якому вони народжуються. Масивні молоді зірки випускають велику кількість ультрафіолетового випромінювання прямо в хмару, що оточує їх, і це змінює фізичну форму хмари, а також її хімічний склад. Як саме це відбувається і як це впливає на подальше формування зірок та планет, поки не дуже добре відомо», – каже астрофізик Елс Пеєтерс із Західного університету в Канаді.
Зірки народжуються із щільних згустків у хмарах пилу і газу, які руйнуються під дією гравітації і починають накопичувати матеріал з навколишньої хмари, формуючи диск у міру обертання зірки. Сам характер цього процесу означає, що його важко побачити: весь цей пил і газ блокують світло, не дозволяючи йому вирватися назовні, щоб показати нам, що знаходиться всередині.
Однак довгі хвилі інфрачервоного світла, через які JWST спостерігає Всесвіт, здатні проникати крізь пил, що дає нам можливість зазирнути в регіони, які неможливо побачити в коротших хвилях, наприклад у видимому спектрі. Тому вчені з нетерпінням чекають можливості використати телескоп для вивчення процесу зореутворення та дізнатися про нові подробиці цього процесу, які досі було важко побачити.
Серед інших об’єктів на знімку — глобули (щільні згустки матеріалу з дитячими зірками всередині) і молода зростаюча зірка з диском матеріалу навколо неї. Найяскравіша зірка, яку ви бачите на знімку, називається θ2 Orionis A, і вона є одним із членів багатозіркової системи поряд зі скупченням Трапеція, яке також відоме як θ1 Orionis. Цікаво, що θ2 Orionis A сама по собі є потрійною зірковою системою.
Хоча на знімку JWST вона виглядає дуже яскравою, θ2 Orionis A можна побачити неозброєним оком із Землі тільки в регіонах, не схильних до значного світлового забруднення. Однак, вона дуже гаряча, більш ніж у 100 тис. разів яскравіша за Сонце за своєю природою. Її світло відбивається від пилу навколо неї, створюючи гарне червоне світіння.
Глибший аналіз, сподіваємося, розповість нам більше про численні та різноманітні процеси, які ми можемо спостерігати на цьому знімку. Вважається, що наша Сонячна система народилася в середовищі, схожому на туманність Оріона, тому, своєю чергою, ці майбутні дослідження можуть відкрити більше інформації про те, як сформувалося наше Сонце та зоряний пил, з якого утворилися Земля та всі планети.
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Читайте також:
Leave a Reply