NASA опублікувало захоплюючий аудіокліп звукових хвиль, що виходять з надмасивної чорної діри, розташованої на відстані 250 млн світлових років від нас. Чорна діра знаходиться в центрі скупчення галактик Персея, і акустичні хвилі, що походять від неї, були оброблені таким чином, щоб вони були чутні людському слуху.
Результат (нижче), опублікований NASA в травні, є неземним (очевидно) виттям, яке, якщо чесно, звучить не тільки страшно, але і трохи сердито. Вперше ці звукові хвилі були вилучені та озвучені.
Що ж відбувається на цьому записі? Щож, можливо, ми не можемо почути звук у космосі, але це не означає, що його там немає.
У 2003 році астрономи виявили щось справді дивне: акустичні хвилі, що поширюються через величезну кількість газу, що оточує надмасивну чорну діру в центрі скупчення галактик Персея, яка тепер відома своїми моторошними криками. Ми не змогли б почути їх за нинішнього рівня гучності. Хвилі включають найнижчу ноту у Всесвіті, коли-небудь виявлену людиною — набагато нижче меж людського слуху.
Але в ході недавньої акустичної обробки запис не тільки був піднятий на цілу октаву вгору, а й додані ноти, виявлені від чорної діри, щоб ми могли зрозуміти, як вони звучали б, брязкаючи в міжгалактичному просторі.
Звукові хвилі були вилучені радіально, або назовні, з надмасивної чорної діри в центрі скупчення Персея, і відтворені проти годинникової стрілки від центру, так що ми можемо чути звуки у всіх напрямках від надмасивної чорної діри. Результат виявився моторошним, як і багато хвиль, записаних з космосу і транспонованих у звукові частоти.
Однак ці звуки — не просто наукова дивина. Тягучий газ і плазма, що дрейфують між галактиками в скупченнях галактик — так зване внутрішньокластерне середовище — щільніше і набагато гарячіше, ніж міжгалактичне середовище за межами скупчень галактик. Звукові хвилі, що розповсюджуються через внутрішньокластерне середовище, є одним із механізмів, за допомогою якого воно може нагріватися, оскільки вони переносять енергію через плазму. Оскільки температура допомагає регулювати зореутворення, звукові хвилі можуть відігравати важливу роль в еволюції галактичних скупчень протягом тривалих проміжків часу.
Саме це тепло дозволяє нам виявити звукові хвилі. Оскільки внутрішньокластерне середовище настільки гаряче, воно яскраво світиться в рентгенівських променях. Рентгенівська обсерваторія Chandra наразі дозволяє не тільки виявляти звукові хвилі, а й здійснювати проєкт ультразвукової обробки.
Інша відома надмасивна чорна діра також отримала звуковий супровід. M87*, перша чорна діра, яка коли-небудь була безпосередньо зображена в результаті колосальних зусиль колаборації телескопів Event Horizon Telescope, була одночасно зображена й іншими інструментами. До них відносяться Chandra для рентгенівських променів, Hubble для видимого світла та Atacama Large Millimeter/submillimeter Array для радіохвиль.
На цьому відео видно колосальний струмінь матеріалу, що викидається з простору безпосередньо за межами надмасивної чорної діри зі швидкістю, яка здається швидше за швидкість світла у вакуумі (це ілюзія, але дуже крута). І тепер він також був озвучений.
Для ясності ці дані спочатку були не звуковими хвилями, як аудіозапис з Персея, а світлом на різних частотах. Радіодані з найнижчими частотами мають найнижчий рівень тону в соніфікації. Оптичні дані займають середній діапазон, а рентгенівські промені – верхній. Перетворення таких візуальних даних на звук може стати новим цікавим способом вивчення космічних явищ, і цей метод має наукову цінність.
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами, найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Також цікаво:
Leave a Reply