Меркурій, найменша планета Сонячної системи, схоже, стає ще меншою. Відтоді, як місія NASA Mariner 10 прибула до Меркурія в 1970-х роках, планетологи знають про зменшення планети. Це зменшення пояснюється охолодженням її ядра. Теплове зменшення почалося близько трьох мільярдів років тому, але невідомо, чи відбувається воно досі.
Останні результати вказують на те, що Меркурій відносно недавно зазнав активності зменшення. З геологічної точки зору, ця активність відбувалася близько 300 млн років тому, що дозволяє припустити, що Меркурій все ще може зазнавати зменшення.
Коли Меркурій утворився близько 4,6 млрд років тому, він спочатку мав значну кількість внутрішнього тепла завдяки інтенсивному виділенню енергії під час свого народження.
Проте з часом внутрішня частина Меркурія почала поступово охолоджуватися. Коли ядро застигає і втрачає тепло, це призводить до зменшення загального розміру Меркурія. Таке явище охолодження притаманне небесним тілам, які не мають механізму внутрішньої генерації тепла. Відомо, що навіть Місяць, природний супутник Землі, зменшується внаслідок внутрішнього охолодження.
Зовнішня поверхня планети (кора) зморщується в результаті цього зменшення, утворюючи видимі геологічні особливості, такі як скелі, урвища і хребти. Космічний апарат Mariner 10, що перебував на орбіті планети, задокументував уривистість поверхні, спричинену зменшенням планети.
У цьому дослідженні вчені вивчили більш пізні зображення, зроблені космічним апаратом NASA MESSENGER. З 2011 по 2015 рік орбітальний апарат обертався навколо Меркурія, детально документуючи поверхневі тектонічні особливості. Проаналізувавши дані та зображення, команда виявила нову геологічну особливість, відому як “грабен”, що формується на уступах.
Ці грабени – крихітні тріщини, які можна побачити на певних уступах, що вказують на зменшення планети. Грабени мають розміри менше одного кілометра в ширину і глибину близько 100 метрів або менше.
“Ці грабени могли б виникнути, якби шматок земної кори, що насувається, був зігнутий, коли його штовхали над прилеглою місцевістю. Якщо ви спробуєте зігнути шматок тосту, він може тріснути подібним чином”, – зазначають автори дослідження у звіті Conversation. Автори припускають, що такі відносно невеликі особливості, швидше за все, мають значно більш недавнє походження, ніж древні структури, на яких вони формуються.
Це пов’язано з тим, що ці грабени залишаються видимими та не прикриті ударними кратерами. За оцінками команди, грабени утворилися приблизно 300 млн років тому. Отримані результати свідчать про те, що ядро Меркурія, можливо, не повністю охололо і все ще може зазнавати подальшого зменшення.
Місія BepiColombo, спільний проєкт Європейського космічного агентства (ESA) та Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA), має потенціал розкрити більше деталей про грабени та, можливо, вирішити таємницю постійного зменшення Меркурія. Очікується, що цей космічний апарат вийде на орбіту Меркурія наприкінці 2025 року.
Читайте також:
Leave a Reply