Меркурій – найближча до Сонця планета, але водночас і найменш вивчена. Меркурій привертає набагато менше уваги космічної наукової спільноти порівняно з такими планетами, як Марс, Юпітер і Сатурн.
Ця дивна планета має деякі з найбільш тривалих загадок, наприклад, вчені не впевнені, звідки взявся Меркурій. Як його металеве ядро стало таким щільним і великим? Або як ця маленька планета, розташована так близько до Сонця, підтримує навіть тонку атмосферу?
Зонд NASA MESSENGER, який перебував на орбіті планети з 2011 по 2015 рік, зібрав дані про її хімічний склад, геологію та магнітне поле. Космічний апарат отримав вимірювання, які показали, що планета відрізняється від Землі за хімічним складом – незважаючи на те, що обидві мають металеві ядра.
Тепер науковці Університету штату Аризона використали дані з зонду, а також теоретичні моделі, щоб кількісно оцінити та нанести на карту кількість хрому на поверхні Меркурія. Загалом, хром надає кольору коштовним каменям, таким як рубін і смарагд. Крім того, хром захищає металеві вироби від корозії. Крім того, цей елемент можна знайти в різних хімічних станах.
Згідно з дослідженням, його поширеність може розкрити “хімічні умови, за яких він був включений у гірські породи”. Ці знання мають вирішальне значення для розуміння походження ртуті та її геологічної історії. Меркурій – планета з дефіцитом кисню, яка, можливо, утворилася з різних будівельних компонентів ранньої Сонячної системи.
Дослідники провели лабораторні тести, щоб вивчити реакційну здатність хрому до різних рівнів кисню в системі. Вони також створили комп’ютерну модель для вивчення розподілу хрому в різних шарах Меркурія (кора, мантія та ядро). За словами дослідників, більшість хрому міститься у величезному металевому ядрі планети, і його кількість, ймовірно, збільшилася, коли рівень кисню на планеті знизився.
“Наша модель, заснована на лабораторних експериментах, підтверджує, що більшість хрому в Меркурії зосереджена в його ядрі. Через унікальний склад і умови формування Меркурія ми не можемо безпосередньо порівняти його поверхневий склад з даними, отриманими з земних порід. Тому дуже важливо проводити експерименти, які імітують специфічне середовище з дефіцитом кисню, в якому формувалася планета, відмінне від Землі чи Марса”, – зазначає Асмаа Буджибар з Університету Західного Вашингтона, співавтор цього дослідження, в офіційному релізі.
Читайте також:
Leave a Reply