Науковці в Університеті Кертіна провели дослідження міцності та віку стародавнього астероїда Itokawa, що складається з кам’яних уламків та пилу. І воно дозволило зробити важливі висновки, які можуть потенційно сприяти порятунку планети, якщо схожий астероїд коли-небудь наблизиться до Землі.
Міжнародна команда дослідила три крихітні частинки пилу, зібрані з поверхні стародавнього 500-метрового астероїда Itokawa, що складається з купи уламків. Матеріал у 2010 році доставив на Землю зонд Hayabusa 1, розроблений JAXA (Агентство аерокосмічних досліджень Японії).
Результати дослідження показали, що невеликий астероїд Itokawa, який знаходиться на відстані 2 млн км від Землі та має розмір приблизно з Сіднейський Гарбор-Брідж, було б важко зруйнувати, і він був стійким до зіткнень. Тобто програма на кшталт NASA DART, можливо, не була б такою ефективною саме у цьому випадку.
Провідний автор дослідження, професор Фред Журдан, сказав, що команда також виявила, що астероїд Itokawa майже такий самий старий, як і сама Сонячна система. «На відміну від монолітних астероїдів, Itokawa не є єдиним шматком породи, а належить до класу уламків щебеню, що означає, що він повністю складається з рихлих валунів і скель, і майже половина його є порожнім простором», – сказав професор Журдан.
«За прогнозами, час існування монолітних астероїдів розміром з Itokawa в поясі астероїдів становить лише кілька сотень тисяч років. Але величезний удар, який зруйнував монолітний батьківський астероїд та сформував власне Itokawa, стався щонайменше 4,2 млрд років тому. Такий дивовижно довгий час існування для астероїда такого розміру пояснюється амортизаційною природою уламкового матеріалу, – додає професор. – Коротко кажучи, ми виявили, що Itokawa схожий на гігантську космічну подушку, і його дуже важко зруйнувати».
Науковці використали дві методики для аналізу трьох частинок пилу, які доповнювали одна одну. Перша називається дифракція зворотного розсіювання електронів і дозволяє виміряти, чи була порода уражена ударом метеорита. Другий метод – аргон-аргонове датування.
Співавтор дослідження доцент Нік Тіммс каже, що міцність уламкових астероїдів раніше була невідома, що ставило під загрозу можливість розробки оборонних стратегій на випадок, якщо такий астероїд наближається до Землі. «Ми поставили собі за мету відповісти на питання, чи стійкі уламкові астероїди до ударів, чи вони розпадаються на фрагменти при найменшому зіткненні», – заявив науковець.
«Коли ми з’ясували, що вони можуть існувати в Сонячній системі протягом майже всієї її історії, їх повинно бути більше в поясі астероїдів, ніж вважалося раніше, тому є більше шансів, що якщо великий астероїд мчить до Землі, то він буде уламковим, – додав доцент Нік Тіммс. – Хороша новина полягає в тому, що ми також можемо використати цю інформацію на свою користь. Якщо астероїд виявлено занадто пізно для кінетичного поштовху, ми можемо застосувати агресивніший підхід – наприклад, використати ударну хвилю від близького ядерного вибуху, щоб зіштовхнути уламковий астероїд з курсу, не руйнуючи його».
Також цікаво:
Leave a Reply