Дослідники виявили небачені раніше типи кристалів, приховані в крихітних зернах чудово збереженого метеоритного пилу, який був залишений масивним космічним каменем, який вибухнув над Челябінськом, у рф, дев’ять років тому.
15 лютого 2013 року астероїд розміром 18 м у поперечнику та вагою 11 тис. т увійшов в атмосферу Землі на швидкості близько 66 950 км/год. Метеор вибухнув на висоті близько 23,3 км над містом Челябінськ на півдні росії, обсипавши околиці крихітними метеоритами та уникнувши колосального зіткнення з поверхнею Землі. Експерти того часу назвали цю подію серйозним сигналом до того, що астероїди становлять небезпеку для планети.
Вибух Челябінського метеора став найбільшим у своєму роді, що стався в атмосфері Землі з часів Тунгуської події 1908 року. За даними NASA, він вибухнув із силою в 30 разів більшою, ніж атомна бомба, яка вразила Хіросіму. На відеозапису цієї події видно, як космічний камінь згорає у спалаху світла, який на короткий час був яскравішим за Сонце, а потім створює потужний звуковий удар, який розбив шибки, пошкодив будівлі та поранив близько 1200 людей у місті.
У новому дослідженні вчені проаналізували крихітні фрагменти космічної породи, що залишилися після вибуху метеора, відомі як метеоритний пил. Зазвичай метеори при згорянні виробляють невелику кількість пилу, але ці крихітні зерна губляться, оскільки вони дуже малі, щоб їх знайти, розсіюються вітром, потрапляють у воду або забруднюють довкілля. Однак після вибуху Челябінського метеора масивний шлейф пилу висів в атмосфері понад чотири дні, перш ніж нарешті випав на поверхню Землі, повідомляє NASA. На щастя, шари снігу, що випали незадовго до і після цієї події, затримали та зберегли деякі зразки пилу доти, доки вчені не змогли витягти їх.
Дослідники натрапили на нові типи кристалів, коли вивчали зразки пилу під звичайним мікроскопом. Одна з цих крихітних структур, яка була досить великою, щоб побачити її під мікроскопом, випадково опинилася у фокусі в центрі одного зі слайдів, коли один із членів команди заглянув у окуляр. Якби вона знаходилася в іншому місці, команда, швидше за все, не помітила її.
Після аналізу пилу за допомогою потужніших електронних мікроскопів дослідники виявили набагато більше таких кристалів і розглянули їх набагато детальніше. Однак навіть тоді «знайти кристали за допомогою електронного мікроскопа було досить складно через їхній невеликий розмір», – пишуть дослідники у своїй роботі, опублікованій в журналі European Physical Journal Plus.
Нові кристали мали дві різні форми: квазісферичні, або «майже сферичні», оболонки та шестикутні стрижні, обидві з яких були «унікальними морфологічними особливостями», – пишуть дослідники.
Подальший аналіз за допомогою рентгенівських променів показав, що кристали складаються з шарів графіту – форми вуглецю, що складається з листів атомів, що перекриваються, зазвичай використовується в олівцях – навколо центрального нанокластера в серці кристала. Дослідники припускають, що наймовірнішими кандидатами для цих нанокластерів є бакмінстерфулерен (C60), схожий на клітину з атомів вуглецю, або полігексациклооктадекан (C18H12), молекула з вуглецю та водню.
Команда підозрює, що кристали утворилися в умовах високої температури та високого тиску, що виникли при руйнуванні метеорита, хоча точний механізм поки не зрозумілий. У майбутньому вчені сподіваються відстежити інші зразки метеоритного пилу з інших космічних порід, щоб з’ясувати, чи є ці кристали звичайним побічним продуктом розпаду метеоритів чи унікальним для Челябінського метеориту.
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Підписуйтесь на наші сторінки в Twitter та Facebook.
Читайте також:
- Вчені знайшли будівельні блоки ДНК та РНК у метеоритах
- Дослідження спростовує марсіанське життя у метеориті, знайденому в Антарктиді