 від Сонця.){kind=link}
Протягом декількох тижнів після запуску на початку 2006 року, коли NASA New Horizons все ще знаходився недалеко від дому, потрібно було всього декілька хвилин, щоб передати команду космічному апарату і почути, що бортовий комп’ютер отримав її і готовий виконати інструкції.
У міру того як New Horizons перетинав Сонячну систему, і відстань від нього до Землі збільшувалася з мільйонів до мільярдів кілометрів, час між контактами збільшився з декількох хвилин до декількох годин. А вже 17 квітня о 15:42 за українським часом New Horizons досяг рідкісного кордону в далекому космосі – 50 астрономічних одиниць (а. о.) від Сонця, або в 50 разів далі від Сонця, ніж Земля. На відзначення цієї події зонд зробив знімок космічного апарату «Вояджер-1», який летить попереду.
Апарат виконав проліт біля Юпітера у 2007 і свою основну наукову програму з вивчення Плутона і його супутників з близької відстані у 2015. Якщо на момент запуску зонда Плутон вважався звичайною планетою, то тепер астрономи відносять його до карликових планет. Апарату треба було б занадто багато палива, щоб уповільнитися біля Плутона, тому він просто продовжував рухатися і досліджувати нові об’єкти. На початку 2019 він вивчав об’єкти пояса Койпера (перш за все, астероїда Аррокот), а у квітні 2020 використовувався для визначення відстаней до зірок Вольф 359 і Проксима Центавра.
New Horizons став фактично 5 членом клубу «50 а. е.» поряд зі старішими зондами «Піонер 10», «Піонер 11», «Вояджер-1» і «Вояджер-2».
Теж цікаво:
- Місія NASA Europa Clipper для пошуку життя на Європі пройшла важливий етап
- Місія до Урана і Нептуна може стати детектором гравітаційних хвиль
New Horizons дістався Плутона всього за дев’ять років. Апарат покинув околиці Землі з найбільшою серед космічних апаратів швидкістю. У момент вимкнення двигунів вона склала 16,21-16,26 км/с відносно Землі. Геліоцентрична швидкість склала близько 45 км/с і була достатньою для виходу за межі Сонячної системи навіть без додаткового розгону, який New Horizons отримав шляхом гравітаційного маневру біля Юпітера у 2007.
Подолавши 50 а. о., NASA повернуло камеру апарату до «Вояджер-1» і зробило наведений нижче знімок. Розглянути космічний зонд, втім, неможливо: він приблизно в трильйон разів тьмяніший, ніж необхідно, щоб бути відображений на фото. Проте, він прямо посередині, всередині жовтого кола.
New Horizons працює нормально, і NASA сподівається, що зможе провести детальний аналіз ще одного об’єкта пояса Койпера. Команди на Землі використовують потужні телескопи, такі як японська обсерваторія Subaru, щоб визначити траєкторію шляху зонда і підібрати відповідні цілі. У будь-якому випадку, в апарата попереду довге життя. Цього літа NASA оновить програмне забезпечення New Horizons, щоб підвищити його наукові можливості. Радіоізотопний термоелектричний генератор повинен підтримувати зв’язок з зондом до кінця 2030-х.
Читайте також:
- Місія NASA New Horizons відповідає на питання: наскільки темно в космосі?
- Астроном створив систему навігації для міжзоряних космічних подорожей