Новий «лазерний» проєкт, що запускається в штаті Західна Австралія, може зробити революцію в глобальних комунікаціях. Дослідники стверджують, що дві оптичні наземні станції в стратегічно розташованій мережі успішно прийняли лазерні сигнали з німецького супутника, що відкриває шлях до збільшення пропускної спроможності зв’язку «космос-Земля» в приголомшливі 1000 разів.
Зазначається, що керує проєктом TeraNet учений-астрофотонік Саша Шедіві з найстарішого державного Університету штату (місто Перт). Фінансується цей проєкт демонстраційною місією в рамках реалізації спільної програми дослідження «Місяць-Марс». Цю програму розроблено співробітниками Австралійського космічного агентства (Australian Space Agency, ASA) і космічного агентства США (National Aeronautics and Space Administration, NASA).
“Основна мета проєкту – зробити внесок у реалізацію бачення Австралії щодо наступного покоління космічних досліджень”, – сказав Шедіві.
У матеріалі видання зазначається, що дослідники знайшли оригінальне рішення цього завдання. Пропонована система космічного зв’язку складатиметься з декількох наземних станцій, які будуть розміщені на території однієї територіальної одиниці країни. Вони будуть підключені до єдиної мережевої інфраструктури, що забезпечить цілодобовий надійний зв’язок із космічним об’єктом із використанням високочастотного лазерного променя.
«Відхід від радіохвиль і перехід на технологію зв’язку з використанням лазерних променів, нам дасть канал зв’язку, пропускна спроможність якого буде в 100 або 1000 разів вищою», – зазначив керівник проєкту Саша Шедіві.
Команда знайшла напрочуд просте рішення. Система матиме наземні станції в кількох місцях у Західній Австралії, під’єднані до однієї мережі, тож, будемо сподіватися, принаймні одна станція завжди матиме чіткий зв’язок із супутником.
«Якщо в Перті хмарно, супутник може завантажити дані в Мінгенью, за 300 кілометрів на північ», – сказав Шедіві.
Якщо обидві станції в Перті та Мінгенью будуть заблоковані хмарою, у програми TeraNet є останній туз у рукаві: додатковий приймач наземної станції, встановлений на задній частині джипа, який можна вивезти в будь-які необхідні координати для досягнення найкращого сигналу.
Якщо ця початкова мережа з трьох станцій виявиться успішною, команда вже планує співпрацювати з іншими організаціями на східному узбережжі Австралії та в Новій Зеландії для створення австралійської мережі оптичних наземних станцій, і це тільки початок.
Після створення глобальна оптична комунікаційна мережа забезпечить безперервне надшвидке завантаження супутникових даних. Це може змінити ситуації, що вимагають швидкого обміну великими обсягами даних, наприклад, під час ліквідації наслідків стихійних лих.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також:
Для журналіздів що швидкість, що пропускна спроможність – все одно :)