Вчені з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі і обсерваторії Лас-Камбрес виявили новий тип наднових. Відкриття підтверджує теорію, яку астроном Кеніті Номото висунув ще 40 років тому, у 1980 році.
Історично наднові поділяються на два основних типи: катаклізмічні змінні зірки (є результатом термоядерного вибуху білого карлика) і зірки з колапсуючим ядром (в результаті швидкого стиснення і подальшого потужного вибуху масивної зірки відбувається різке зростання світності зірки). Між цими двома основними типами наднових знаходяться наднові з захопленням електронів. Ці зірки припиняють синтез, коли їх ядра складаються з кисню, неону і магнію, вони недостатньо масивні, щоб створювати залізо.
У наднової із захопленням електронів деякі електрони в киснево-неоново-магнієвому ядрі врізаються в атомні ядра в процесі, званому захопленням електронів. Це видалення електронів змушує ядро зірки прогинатися під власною вагою і колапсувати, що призводить до наднової із захопленням електронів.
Нещодавно міжнародна група астрономів спостерігала перший приклад наднової нового типу. Це відкриття підтверджує припущення, зроблене астрономом Кеніті Номото з Токійського університету в 1980 році. Наднову 2018zd виявили в сузір’ї Жирафа у 2018 році, приблизно через три години після вибуху. Вона знаходиться на відстані 31 млн світлових років від Землі.
Спочатку вчені припустили, що перед ними наднова другого типу. Але, вивчивши архівні знімки телескопів Габбл і Спітцер, вони змогли знайти зірку-попередницю. Її яскравість і маса виявилися набагато менше, ніж у світил, які породжують наднові другого типу.
Команда вчених збирала дані про зірку протягом двох років. Потім вчені з Каліфорнійського університету в Девісі провели спектральний аналіз через два роки після вибуху. В результаті дослідники з’ясували, що наднова належить до нового типу – електронно-загарбної наднової.
Виявилося також, що вона підходить під шість критеріїв, які вчені визначили для нового типу наднових ще у 1980 році. У неї, очевидно, була зірка-прародителька типу Суперсимптотичної гігантської гілки (SAGB). А також спостерігалися сильна втрата маси до становлення наднової, незвичайний зоряний хімічний спектр, слабкий вибух, невелика радіоактивність і багате нейтронами ядро.
Читайте також:
- Космічний телескоп NASA досліджуватиме темну матерію за допомогою наднових зірок
- Наша планета рухається крізь уламки прадавніх наднових