Аналіз старих даних з «Вояджера-2» допоміг розгадати таємниці Урана

Коли космічний апарат NASA “Вояджер-2” пролетів повз Уран у 1986 році, він надав вченим перший і поки що єдиний близький погляд на цю планету. Поряд з відкриттям нових супутників і кілець, вчені зіштовхнулися з новими загадками. Зокрема, їх збивали з пантелику заряджені частинки навколо планети, які кидали виклик розумінню того, як магнітні поля працюють, щоб утримувати випромінювання частинок.

Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.

У новому дослідженні вчені проаналізували дані, зібрані під час цього прольоту 38 років тому, і дізналися, що джерелом цієї загадки є… звичайний збіг. Виявляється, за кілька днів до прольоту “Вояджера-2” змінилася космічна погода, яка порушила магнітне поле планети, стиснувши магнітосферу Урана.

“Якби “Вояджер-2″ пролітав там на кілька днів раніше, він би побачив зовсім іншу магнітосферу Урана, – говорять у Лабораторії реактивного руху NASA. – Космічний апарат побачив Уран в умовах, які існують лише близько 4% часу”.

Магнітосфери слугують захисними бульбашками навколо планет з магнітними ядрами та магнітними полями, що захищають їх від струменів іонізованого газу або плазми, які несуться з сонячним вітром. Дізнатися більше про те, як працюють магнітосфери, важливо для розуміння як нашої власної планети, так й інших планет у Сонячній системі та поза її межами.

Саме тому вчені прагнули вивчити магнітосферу Урана, і те, що вони побачили в даних “Вояджера-2” у 1986 році, спантеличило їх. Усередині магнітосфери планети були пояси електронного випромінювання, які за інтенсивністю поступалися радіаційним поясам Юпітера. При цьому джерела енергійних частинок, які б живили ці активні пояси, не було. Крім того, вчених спантеличила відсутність плазми.

Чому ж не було помічено плазми, і що взагалі там відбувалося? Аналіз нових даних вказує на сонячний вітер. Імовірно, плазма від Сонця витісняла плазму з системи, і разом з цим сонячний вітер посилив тиск на магнітосферу.

Отримані результати можуть бути гарною новиною для п’яти великих супутників Урана: деякі з них можуть бути геологічно активними. Пояснюючи тимчасову відсутність плазми, дослідники заявили, що супутники весь цей час теоретично могли вивергати іони в навколишню бульбашку. Зараз планетологи зосереджені на розширенні своїх знань про загадкову систему Урана, яку визначили однією з основних цілей майбутніх місій NASA.

“Вояджер-2” наразі перебуває у міжзоряному просторі. Він знаходиться на відстані близько 21 млрд км від Землі.

Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.

Читайте також:

• «Вояджер-1»‎ відправив сигнал через передавач, який не використовувався 43 роки
• NASA вперше випробувало двигун «тихого» надзвукового літака X-59