15 листопада 2021 року Росія знищила один зі своїх старих супутників за допомогою ракети, запущеної з поверхні Землі, створивши масивну хмару космічного сміття, яка загрожує багатьом космічним об’єктам, включаючи астронавтів на борту Міжнародної космічної станції. Це сталося лише через два тижні після того, як Перший комітет Генеральної Асамблеї ООН офіційно визнав життєво важливу роль, яку відіграють космос та космічні засоби у міжнародних зусиллях щодо покращення людського досвіду – та ризики, які представляє військова діяльність у космосі для цих цілей.
Перший комітет ООН займається питаннями роззброєння, глобальними викликами та загрозами миру, які впливають на міжнародне співтовариство. 1 листопада він схвалив резолюцію щодо створення робочої групи відкритого складу. Цілі групи – оцінити поточні та майбутні загрози для космічних операцій, визначити, коли поведінка може вважатися безвідповідальною, «дати рекомендації щодо можливих норм, правил і принципів відповідальної поведінки» та «зробити внесок у переговори щодо юридично зобов’язувальних документів» – включаючи договір про запобігання «гонки озброєнь у космосі».
Втішно бачити, що ООН визнає сувору реальність того, що світ у космосі залишається нестійким. Ця своєчасна резолюція була прийнята в той момент, коли діяльність у космосі стає все важливішою і, як показало російське випробування, напруженість продовжує зростати.
Поточні дії в космосі регулюються Договором про космос 1967 року, розробленим в рамках Організації Об’єднаних Націй, який наразі ратифіковано 111 країнами. Договір був укладений у період холодної війни, коли тільки дві країни – Радянський Союз і США – мали космічний потенціал. Договір гарантує свободу дослідження та використання космосу для людства. Є тільки два застереження, і відразу виникають численні прогалини. Перше застереження свідчить, що Місяць та інші небесні тіла повинні використовуватися виключно з мирною метою. Решта космосу в цій загальній забороні опускається. Єдине зауваження щодо цього міститься у преамбулі договору, де визнається «загальна зацікавленість» у «прогресі у дослідженні та використанні космосу в мирних цілях». Друге застереження свідчить, що особи, які здійснюють діяльність у космосі, повинні робити це з «належним обліком відповідних інтересів усіх інших держав-учасниць Договору». Основна проблема виникає через те, що у договорі немає чітких визначень ні «мирних цілей», ні «належного обліку».
Хоча Договір про космос безпосередньо забороняє розміщення ядерної зброї чи зброї масового знищення десь у космосі, він не забороняє використання звичайної зброї у космосі чи використання наземної зброї проти об’єктів у космосі. Зрештою, неясно, чи мають деякі види зброї – наприклад, нова китайська гіперзвукова ракета з частковою орбітою, здатна нести ядерну зброю, – підпадати під заборону договору. Розпливчасті військові обмеження, закладені в договорі, залишають достатньо місця для інтерпретації, щоб призвести до конфлікту.
Космос використовується у військових цілях з моменту першого запуску Німеччиною ракети V2 у 1942 році. Багато ранніх супутників, технології GPS, радянська космічна станція і навіть космічний шаттл NASA – всі вони або були розроблені спеціально для військових цілей, або використовувалися в них.
Зі зростанням комерціалізації кордони між військовим та цивільним використанням космосу стають дедалі розмитішими. Більшість людей можуть назвати наземні переваги супутників, такі як прогнози погоди, моніторинг клімату та підключення до Інтернету, але не знають, що вони також підвищують урожайність сільськогосподарських культур та відстежують порушення прав людини. Стрімкий розвиток нової космічної економіки, заснованої на діяльності на Землі та навколо неї, а також на Місяці, передбачає, що економічна залежність людства від космосу тільки зростатиме.
Однак супутники, які приносять користь на Землі, можуть виконувати або вже виконують військові функції. Ми змушені зробити висновок, що межі між військовим та цивільним використанням залишаються досить нечіткими, що робить потенційний конфлікт більш вірогідним. Зростаючі комерційні операції також створять можливості для того, щоб суперечки з приводу операційних зон спровокували заходи у відповідь з боку урядових військових.
Хоча прямих військових конфліктів у космосі ще не було, спостерігається ескалація спроб країн довести свою військову перевагу у космосі та навколо нього. Російське випробування – лише останній приклад. У 2007 році Китай випробував протисупутникову зброю і створив величезну хмару сміття, яка досі викликає проблеми. Міжнародній космічній станції довелося ухилятися від фрагмента китайського випробування ще 10 листопада 2021 року. Аналогічні демонстрації США та Індії були набагато менш руйнівними з точки зору утворення сміття, але вони не зустріли схвалення міжнародної спільноти.
Нова резолюція ООН важлива тим, що вона запускає процес розробки нових норм, правил та принципів відповідальної поведінки. При правильному виконанні це може значною мірою сприяти створенню огорож, необхідних для запобігання конфліктам у космосі.
Комітет ООН з використання космічного простору з мирною метою займається питаннями космічної діяльності з 1959 року. Проте у завдання комітету, що складається з 95 членів, входить сприяння міжнародному співробітництву та вивчення правових проблем, що виникають у зв’язку з освоєнням космічного простору. Він не має можливості забезпечити дотримання принципів та керівних вказівок, викладених у Договорі про космос 1967 року, або навіть примусити учасників до переговорів.
Згідно з резолюцією ООН від листопада 2021 року, новостворена робоча група має збиратися двічі на рік у 2022 та 2023 роках. Хоча такі темпи діяльності є льодовиковими у порівнянні з швидкістю розвитку комерційної космонавтики, це важливий крок у глобальній космічній політиці.
Читайте також:
- NASA розповіло про космічні подорожі у майбутньому
- Британці збираються створити термоядерний космічний двигун