Астрономи з Університету Лестера відкрили раніше невідомий механізм, завдяки якому на Сатурні з’являється полярне сяйво.
Сатурн – унікальна планета, тому що деякі з її полярних сяйв з’являються завдяки вихровим вітрам у власній атмосфері, а не лише з магнітосфери, що оточує планету. На решті планет, наприклад, на Землі, полярні сяйва утворюються лише потужними потоками, які надходять в атмосферу планети з навколишньої магнітосфери. Потоки виникають через взаємодії із зарядженими частинками Сонця (як на Землі) чи з вулканічним матеріалом супутника, який обертається навколо планети (як на Юпітері). Процес, що відбувається на Сатурні, змінює знання вчених про планетарні полярні сяйва. Також вивчення цього процесу допоможе відповісти на питання, чому не виходить легко виміряти тривалість дня на Сатурні: річ у тому, що швидкість обертання планети змінюється.
Після десятиліть спостережень дослідники підтвердили, що численні періодичні властивості – вимірювання, які використовують на інших планетах для розуміння внутрішньої швидкості обертання, наприклад, радіовипромінювання – у Сатурна згодом змінюються. Ще є незалежні періодичні особливості, які спостерігають у північній та південній півкулях — вони самі по собі змінюються протягом сезону.
Автори нової роботи вперше знайшли фундаментальну рушійну силу, яка знаходиться у верхніх шарах атмосфери планети та продовжує генерувати планетарні періодичності та полярні сяйва. Значна частина полярних сяйв на Сатурні відбувається через вихрову погоду в атмосфері. Саме це відповідає за зміну швидкості обертання планети. Дослідники вважають, що система працює від енергії термосфери Сатурна. При цьому в іоносфері спостерігаються вітри зі швидкістю від 0,3 до 3 км/с.
Дослідники заявили, що їхня робота призведе до переосмислення того, як атмосферні погодні ефекти на планеті впливають на створення полярних сяйв не тільки в Сонячній системі, а й за її межами.
Читайте також: