Серед безлічі відкриттів, зроблених марсоходом Curiosity, була помітна хвиляста текстура гірських порід – вона свідчить про існування у минулому озер у тому регіоні Марса, який, як очікували вчені, був сухим.
Коли марсохід NASA Curiosity прибув до «сульфатоносного пласту» минулої осені, вчені не очікували побачити тут докази того, що цей регіон Марса колись був вкритий озерами. Адже шари гірських порід у цьому регіоні сформувалися в сухіших умовах, ніж на території, дослідженій ровером раніше.
Тому команда Curiosity була сильно здивована, коли виявила найяскравіші докази того, що в цих озерах колись утворювалися цілі хвилі води. Мільярди років тому хвилі на поверхні мілководного озера підіймали відкладення з дна озера, з часом створюючи ті самі хвилясті текстури, які залишилися в скелях. «Це найкращий доказ існування води та хвиль, який ми бачили за всю місію, – говорять фахівці команди Curiosity в Лабораторії реактивного руху NASA. – Ми пробиралися крізь тисячі футів озерних відкладень і не бачили подібних доказів – а тепер знайшли їх у місці, яке, як ми гадали, було сухим».
З 2014 року марсохід підіймається до схилу гори Еоліда (5 км заввишки), яка колись була пронизана озерами та струмками (що могло б забезпечити перспективне середовище для мікробного життя, якби воно сформувалося на Червоній планеті). Гора Еоліда складається з декількох шарів: найстаріший знаходиться біля підніжжя, наймолодший – на вершині. Піднімаючись нагору, марсохід фактично просувається вздовж місцевої часової шкали, тож вчені потроху дізнаватимуться, як Марс, що у минулому був більш схожий на Землю, перетворився на замерзлу пустелю.
Піднявшись майже на 800 м над підніжжям гори, Curiosity виявив хвилясті текстури. Цей шар породи настільки твердий, що ровер не зміг отримати з нього зразок, попри кілька спроб. Тож наступного тижня вчені шукатимуть породу, «схильнішу до співпраці».
Науковці сподіваються знайти ще одну підказку до історії існування води у минулому Марса – в долині Gediz Vallis. Долину створив вітер, але канал, що проходить через неї та починається вище на горі Еоліда, як вважається, був розмитий річкою. Вчені підозрюють, що тут теж відбувалися зсуви породи, після яких на дно долини падали валуни та уламки розміром з автомобіль.
Оскільки утворена купа уламків лежить на всіх інших шарах долини, це, очевидно, одна з наймолодших ділянок. Минулого року Curiosity двічі натрапляв на ці уламки на хребті Gediz Vallis, але зміг дослідити їх лише здалеку. Цього року у команди марсохода, схоже, може бути ще один шанс на «знайомство» з цією місциною.
Також команду вразила незвичайна текстура скелі. Ймовірно, вона викликана якимись регулярними циклами в погоді або кліматі. Неподалік від хвилястих текстур знаходяться породи, що складаються з шарів, які мають однакову відстань між собою та однакову товщину.
На Землі такий ритмічний візерунок гірських порід часто виникає внаслідок атмосферних явищ, що відбуваються через певні проміжки часу. Можливо, що в історії Марса були подібні події. «Хвилеподібні брижі, потоки уламків і ритмічні шари – все це говорить про те, що історія перетворення Марса на суху планету була непростою, – кажуть вчені. – Стародавній клімат Марса мав дивовижну складність, як і земний».
Також цікаво: