Згідно з новим астробіологічним дослідженням, найбільший супутник Сатурна Титан, найімовірніше, не придатний для життя, тому що в його підземному океані та подібних океанах інших крижаних супутників може бракувати органічної хімії, необхідної для життя.
Титан – другий за розміром супутник у всій Сонячній системі, який має на своїй поверхні справжній суп з органічних молекул – молекул, що містять вуглець. Проте, попри всю цю захоплюючу хімію, Титан холодний. Температура його поверхні не перевищує -179°C. І в цих умовах хімічні реакції, необхідні для життя, протікають дуже повільно.
Однак, глибоко під землею, де тепліше, існує рідкий океан, об’єм якого в 12 разів перевищує об’єм усіх океанів Землі разом узятих. Подібні океани існують у надрах іншого супутника Сатура – Енцелада, а також супутників Юпітера – Європи та Ганімеда. А там, де є рідка вода, може бути життя. Чи не так? Що ж, не так швидко, говорять науковці.
На думку вчених, для того, щоб океан Титану став придатним для життя, велика кількість органічних молекул з поверхні повинна мати можливість фізично досягти підземного океану, щоб сприяти утворенню пребіотичної хімії, яка здатна створювати та підтримувати життя. Цей органічний матеріал потрапляє в океан через зіткнення з кометами. Такі удари можуть розтопити поверхневий лід, створюючи басейн рідкої води, наповнений органічними молекулами. Але моделювання показало, що швидкість зіткнень недостатньо висока для того, щоб достатня кількість органічного матеріалу досягла океану Титану.
Наприклад, за оцінками дослідників, лише близько 7500 кг найпростішої амінокислоти, гліцину, досягає океану Титану щороку, і це не так багато, як здається. “Ми припускали, що більшість талих відкладень – 65% – опуститься в океан, – говорять вчені. – Нещодавні роботи з моделювання показують, що це, швидше за все, завищена оцінка, але навіть у цьому найоптимістичнішому сценарії в океан Титану потрапляє недостатньо органіки, щоб підтримати там життя”.
Можуть бути й інші можливості. На поверхні Європи мало органічних молекул, але вважається, що на морському дні, де океан контактує з кам’янистим ядром супутника, можуть існувати гідротермальні джерела. Ці джерела могли б вивергати всілякі молекули і запускати складні хімічні реакції, які могли б підтримувати життя. Нові докази наявності вуглецю в океані Європи були виявлені космічним телескопом Джеймса Вебба.
Отже, чи може те ж саме статися на Титані, коли органічний матеріал надходить з надр супутника, а не з його поверхні? Поки що вчені лише досліджують таку можливість. “Одна з проблем, яка виникла, полягає в тому, чи буде органіка, отримана з глибини, корисною для життя, – зазначають науковці. – Ми вважаємо, що це можуть бути переважно ароматичні сполуки, і з них важко утворити біомолекули, наприклад, амінокислоти”.
Хоча ми все ще далекі від того, щоб безпосередньо дослідити океани цих крижаних супутників, ці висновки відкривають багатообіцяючі можливості для місії NASA Dragonfly до Титану, яка частково натхненна вертольотом Ingenuity. Дрон планується запустити у 2028 році, а на Титан він прибуде у 2034 році та досліджуватиме його з повітря, приземляючись, щоб взяти зразки для аналізу.
Читайте також: