Багатопрофільна група астрофізиків зі штаб-квартирою в Університеті Бостона на чолі з астрофізиком Меравом Офером зробила прорив у нашому розумінні космічних сил, які формують захисний міхур, що оточує нашу сонячну систему, відомий як геліосфера. Вчені дійшли висновку, що її формують нейтральні частинки водню, що потрапляють до неї з-за меж Сонячної системи. Вони також припустили, що геліосфера формою схожа на круасан або на пончик.
Астрофізики вважають, що геліосфера захищає планети нашої сонячної системи від потужного випромінювання, що походить від наднових, останніх вибухів вмираючих зірок по всьому Всесвіту. Вони вважають, що геліосфера сягає далеко за межі нашої Сонячної системи, але, попри те, що вона є буфером проти космічного випромінювання, ніхто насправді не знає форми геліосфери та її розміри.
«Наскільки це є актуальним для суспільства? Оточуючий міхур, створений Сонцем, забезпечує захист від галактичних космічних променів, і його форма може впливати на те, як ці промені потрапляють у геліосферу», – говорить Джеймс Дрейк, астрофізик з Університету Меріленд, який співпрацює з Офером. «Є багато теорій, але, звичайно, спосіб проникнення галактичних космічних променів може залежати від структури геліосфери – чи має вона зморшки, складки тощо?».
Завдяки новій моделі вчені змогли припустити, що присутність нейтральних частинок, що врізаються в нашу Сонячну систему, робить геліосферу нестабільною. Подібна нестабільність виникає при зіткненні двох матеріалів різної щільності, коли легший матеріал тисне на важчий матеріал. Наприклад, це відбувається під час зіткнення нафти з водою. У разі космічних струменів опір між нейтральними частинками водню та зарядженими іонами геліосфери створює ефект, аналогічний гравітації.
Теоретично нестабільність геліосфери могла б викликати обурення у сонячних вітрах та струменях, що походять від Сонця, внаслідок чого геліосфера могла б розколотися. Нестабільність також пояснює, чому форма геліосфери розпадається у північній та південній областях. Це є загрозою проникнення на Землю радіації.
«Новий метод вивчення геліосфери об’єднав теорію, моделювання та спостереження для створення всеосяжних моделей», – говорить Офер. — Усі ці компоненти працюють разом, щоб зрозуміти загадки геліосфери.
Читайте також: