© ROOT-NATION.com - Використання контенту дозволено за наявністю зворотнього посилання.
Космічний телескоп Джеймса Вебба допоміг виявити у ранньому Всесвіті загадкові чорні діри. Астрономи кажуть, що ці чорні діри здаються занадто масивними, якщо порівняти їх з масою зірок у галактиках, які їх містять.
Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок.
У сучасному всесвіті в галактиках, схожих на наш Чумацький Шлях, надмасивні чорні діри, як правило, мають масу, що дорівнює приблизно 0,01% зоряної маси галактики-господаря. Але вчені підрахували, що надмасивні чорні діри в деяких ранніх галактиках, які бачив телескоп Вебба, мають масу 10% від зоряної маси їхніх галактик. Відкриття може наблизити астрономів на крок до розгадки таємниці того, як надмасивні чорні діри з масою в мільйони або навіть мільярди разів більшою за масу Сонця так швидко зростали в ранньому Всесвіті.
З того часу, як телескоп Вебба почав передавати дані на Землю, астрономи змогли значно вдосконалити своє розуміння раннього космосу. Це включає відкриття надмасивних чорних дір з мільйонами сонячних мас, і це коли самому Всесвіту було менше одного мільярда років. Це дивно, адже вчені підрахували, що злиття чорних дір і поглинання навколишньої матерії, яке призводить до збільшення розмірів, має тривати понад мільярд років.
Іншим важливим аспектом дослідження раннього всесвіту телескопом Вебба стало відкриття “маленьких червоних крапок-галактик”, деякі з яких вже існували лише через 1,5 млрд років після Великого вибуху. Вважається, що червоне забарвлення цих галактик походить від газу і пилу в сплющеній хмарі матерії навколо надмасивних чорних дір. Оскільки чорні діри живляться цією матерією, вони випромінюють багато енергії з області, відомої як активне ядро галактики.
“У 2023 і 2024 роках ми та інші групи виявили раніше приховану популяцію активних ядер галактик у ранньому Всесвіті в перших наборах даних телескопа Вебба, – говорить керівник команди Йоррит Матті. – Світло, яке ми бачимо від цих об’єктів, зокрема червоне світло, походить від акреційних дисків навколо надмасивних чорних дір”.
Наразі це раннє галактичне населення є дуже цікавим, хоча й погано вивченим. Наприклад, у ранньому всесвіті маленькі червоні цятки, здається, набагато численніші порівняно з раніше відомими популяціями активних ядер галактик. Вони також демонструють слабке рентгенівське та інфрачервоне випромінювання, що досить незвично.
Команда використала набір даних з дослідження телескопа Вебба і побудувала точну 3D-мапу всіх галактик у певному регіоні неба. “У цьому регіоні ми виявили сім маленьких червоних точок, як і в попередніх дослідженнях, але тепер ми змогли порівняти розташування цих маленьких червоних точок на 3D-карті галактик”, – каже Матті. Вони розташовані так далеко, що їхнє світло йшло до нас близько 12,5 млрд років.
“Ми виявили, що маленькі червоні точки знаходяться в середовищі, яке нагадує молоді галактики з низькою масою, – каже Матті. – Це означає, що “маленькі червоні крапки” також є молодими галактиками з низькою масою. І той факт, що вони містять активні ядра галактик, є доказом того, що старі чорні діри активно ростуть у галактиках із зоряною масою, яка приблизно в 100 млн разів менша за сонячну.
Можливо, надмасивні чорні діри в ранньому Всесвіті формувались і зростали набагато ефективніше, ніж ті, що існують зараз. Наприклад, вони могли швидше споживати навколишній газ та матерію. Тож тепер теоретикам буде важко обійти малі маси галактик-господарів при розгляді різних теорій. А команді Матті тепер потрібно виключити можливість того, що знайдене ними співвідношення зоряної маси до маси чорної діри не є результатом неточних вимірювань або упередженого відбору.
Читайте також:
- Астрономи у незвичайній зоряній системі знайшли сліди найменшої екзопланети
- Астрономи зафіксували потужний вибух чорної діри у центрі Чумацького Шляху