Використовуючи дані космічного телескопа NASA імені Джеймса Вебба, команда під керівництвом Південно-Західного дослідницького інституту підтвердила наявність гідроксильних молекул на поверхні металевого астероїда Психея. Наявність гідратованих мінералів свідчить про складну історію Психеї, що є важливим контекстом для космічного апарату NASA, який прямує до цього цікавого астероїда, що обертається навколо Сонця між Марсом і Юпітером.
Маючи близько 225 км у діаметрі, Психея є одним з наймасивніших об’єктів у головному поясі астероїдів. Попередні спостереження вказують на те, що Психея – це щільний, переважно металевий об’єкт, який може бути залишком ядра планети, що пережила катастрофічне зіткнення. 13 жовтня 2023 року NASA запустило космічний апарат Psyche, який долає відстань у 3 млрд км, щоб прибути до астероїда в серпні 2029 року.
«Використовуючи телескопи з різними довжинами хвиль інфрачервоного світла, дослідження під керівництвом SwRI надасть іншу, але взаємодоповнюючу інформацію, ніж та, для вивчення якої призначений космічний апарат Psyche», – сказав доктор Трейсі Беккер зі SwRI, другий автор нової статті в журналі Planetary Science Journal, в якій обговорюються ці висновки.
«Наше розуміння еволюції Сонячної системи тісно пов’язане з інтерпретацією складу астероїдів, особливо астероїдів класу М, які містять вищі концентрації металу», – сказала провідний автор статті доктор Стефані Джармак з Центру астрофізики Гарвардського і Смітсонівського інститутів, яка провела більшу частину цих досліджень в SwRI. «Спочатку вважалося, що ці астероїди є оголеними ядрами диференційованих планетезималей – гіпотеза, заснована на їх спектральній схожості з залізними метеоритами».
Дані Вебба вказують на наявність гідроксилу і, можливо, води на поверхні Психеї. Гідратовані мінерали могли з’явитися внаслідок зовнішніх джерел, в тому числі внаслідок зіткнення з астероїдом. Якщо гідратація є природною або ендогенною, то Психея може мати іншу еволюційну історію, ніж припускають сучасні моделі.
«Астероїди – це залишки процесу формування планет, тому їхній склад варіюється залежно від того, де вони утворилися в сонячній туманності», – сказала доктор Анісія Арредондо, ще один співавтор дослідження зі SwRI. «Ендогенна гідратація може свідчити про те, що Психея не є залишком ядра протопланети. Натомість це може свідчити про те, що Психея виникла за «сніговою лінією» – мінімальною відстанню від Сонця, де температура протопланетного диска досить низька, щоб леткі сполуки конденсувалися у тверді речовини, перш ніж мігрувати до зовнішнього головного поясу».
Однак у статті виявлено, що варіабельність сили ознак гідратації в різних спостереженнях свідчить про неоднорідний розподіл гідратованих мінералів. Ця мінливість вказує на складну історію поверхні, яку можна пояснити ударами вуглецевих хондритних астероїдів, які вважаються дуже гідратованими.
Розуміння розташування астероїдів та їхнього складу дозволяє зрозуміти, як розподілялися матеріали в сонячній туманності та як вони еволюціонували з моменту утворення. Розуміння того, як розподілена вода в нашій Сонячній системі, дасть уявлення про розподіл води в інших сонячних системах, а оскільки вода необхідна для всього живого на Землі, це допоможе зрозуміти, де шукати потенційне життя, як в нашій Сонячній системі, так і за її межами.
Якщо вам цікаві статті та новини про авіацію та космічну техніку — запрошуємо вас на наш новий проєкт AERONAUT.media.
Читайте також: