Зірки та планети формуються всередині молекулярних хмар. Протягом мільйонів років гази, лід та пил колапсують у більш потужні структури. Деякі з цих структур нагріваються, щоб стати ядрами молодих зірок. У міру того, як зірки ростуть, вони захоплюють все більше і більше матеріалу і стають все гарячішими і гарячішими. Коли зірка формується, залишки газу та пилу навколо неї утворюють диск. І знову ця матерія починає стикатися, злипаючись і з часом утворюючи більші тіла. Одного разу ці грудки можуть стати планетами. Використовуючи космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST), вчені спостерігали і досліджували найхолодніший лід у найглибших шарах міжзоряної молекулярної хмари на сьогоднішній день. Температура молекул у цій хмарі дорівнює -263°С.
Вчені використовували інфрачервону камеру телескопа для спостереження за молекулярною хмарою під назвою Хамелеон I, розташованої приблизно за 500 світлових років від Землі.
У темній холодній хмарі команда виявила заморожені молекули, такі як карбонільна сірка, аміак, метан, метанол та інші. За словами дослідників, ці молекули колись стануть частиною гарячого ядра зростаючої зірки і, можливо, частиною майбутніх екзопланет. Вони також містять будівельні блоки заселених світів: вуглець, кисень, водень, азот та сірку, молекулярний коктейль, відомий як COHNS.
Телескоп Джеймса Вебба почав надсилати перші зображення у липні 2022 року. Для ідентифікації молекул у хмарі Хамелеон I використовували світло зірок, що лежать позаду молекулярної хмари. Коли світло прямує до нас, воно характерним чином поглинається пилом і молекулами всередині хмари. Потім ці моделі поглинання можна порівняти з відомими моделями, визначеними у лабораторії.
Команда також виявила складніші молекули, які вони не можуть ідентифікувати конкретно. Але це відкриття доводить, що складні молекули дійсно утворюються в молекулярних хмарах до того, як вони будуть витрачені зірками, що ростуть.
Команда дослідників задоволена отриманими результатами від спостереження за COHNS в холодному молекулярному бульйоні, але все ж таки очікувала знайти більш вищу концентрацію молекул у настільки щільній хмарі.
Для вчених зараз стоїть гостре питання – як наша система отримала свій крижаний COHNS для зародження життя. Одна з теорій полягає в тому, що COHNS були доставлені на Землю внаслідок зіткнень із крижаними кометами та астероїдами.
Читайте також:
Leave a Reply