Космічний телескоп NASA імені Джеймса Вебба виявив нові деталі навколо темної хмари L1527 та її протозірки. Яскраві кольори туманності, видимі лише в інфрачервоному світлі, показують, що протозірка знаходиться на шляху до перетворення на повноцінну зірку.
Вебб виявив колись приховані особливості протозірки в темній хмарі L1527, і це дозволило науковцям отримати уявлення про те, як зароджується нова зірка. Вона знаходиться в регіоні Тельця – це місце, в якому відбувається динамічне зореутворення. Оскільки ці палаючі хмари видно лише в інфрачервоному світлі, вони є ідеальною мішенню для камери Вебба NIRCam, яка веде спостереження у ближньому інфрачервоному діапазоні.
Усередині «шийки» цього пісочного годинника безпосередньо протозірка, тобто гаряче ядро в серці хмари газу і пилу, що стискається під дією власного гравітаційного тяжіння. Протопланетний диск видно як темну лінію, що проходить через середину шийки. Світло від протозірки просочується над і під цим диском, висвітлюючи порожнини в навколишньому газі та пилу.
Хмари, забарвлені в синій і помаранчевий кольори на репрезентативному інфрачервоному зображенні, окреслюють порожнини, що утворилися, коли речовина відлітає від протозірки та зіштовхується з навколишньою матерією. Самі кольори обумовлені шарами пилу між Веббом і хмарами. Блакитні області знаходяться там, де пил найтонший. Чим товще шар пилу, тим менше синього світла здатне вийти.
L1527 всього близько 100 тис. років, тож це відносно молоде космічне тіло. Враховуючи вік і яскравість в далекому інфрачервоному світлі, L1527 вважається протозіркою класу 0, що є надранньою стадією зореутворення. Вона ще не генерує власну енергію шляхом ядерного синтезу водню, що є важливою характеристикою зірок. Її форма, хоча в основному сферична, також нестабільна і набуває вигляду невеликого, гарячого і пухкого згустку газу десь між 20 і 40% маси нашого Сонця.
Теж цікаво:
Оскільки протозірка продовжує набирати масу, її ядро поступово стискається і наближається до стабільного ядерного синтезу. Навколишня молекулярна хмара складається з щільного пилу і газу, які притягуються до центру, де знаходиться протозірка. Коли речовина падає всередину, вона закручується по спіралі навколо центру. Це створює щільний диск, і в міру того, як він набирає більшу масу і стискається далі, температура його ядра зростатиме, врешті-решт досягаючи порогу для початку ядерного синтезу.
Диск, який видно на зображенні у вигляді темної смуги перед яскравим центром, за розміром приблизно як наша Сонячна система. Зрештою, цей вид натякає на те, як виглядало наше Сонце і Сонячна система в «дитинстві».
Ви можете допомогти Україні боротися з російськими окупантами. Найкращий спосіб зробити це – пожертвувати кошти Збройним Силам України через Savelife або через офіційну сторінку НБУ.
Також цікаво:
Leave a Reply