Нові розрахунки показують, що Сонце на кілька часток відсотка менше, ніж вважалося раніше, і це може змінити те, як ми його вивчаємо.
Дослідники, які вимірюють Сонце, часто використовують повні сонячні затемнення, щоб заблокувати більшу частину його світла і отримати уявлення про його корону, або зовнішню атмосферу. Цей метод дозволив визначити радіус Сонця приблизно в 695990 км, що стало стандартом з 1970-х років.
Але щоб по-справжньому зрозуміти фізику Сонця і його атмосферу, потрібні більш точні вимірювання. Оскільки Сонце завжди в русі – зрештою, це вируюча, конвективна куля вогняної плазми – хвилі постійно подорожують по його поверхні і в його об’ємі. У 1990-х роках дослідники, вимірюючи деякі коливання, викликані хвилями, відомі як f-моди, виявили, що Сонце було десь на 0,03% – 0,07% меншим, ніж припускали світлові методи сонячного затемнення (різні дослідження дали дещо інші результати).
Тепер нове дослідження, яке вимірює ще один тип коливань сонячних хвиль, відомий як p-мода, підтверджує, що ці дослідження 1990-х років були правильними: Сонце трохи менше, ніж передбачають стандартні оцінки. Згідно з дослідженням, яке ще не пройшло рецензування, але було розміщене 17 жовтня в базі даних фізичних препринтів arXiv, радіус Сонця становить приблизно 695780 км. Діаметр – близько 1391560 км. По суті, як старі дані f-режиму, так і нові вимірювання в p-режимі вказують на подібний розмір, дійшли висновку дослідники.
Ці цифри відрізняються лише на долі відсотка, але вони важливі. Ці хвилі і коливання дозволяють зазирнути в ядерні реакції, хімічний склад і базову структуру Сонця, розповів New Scientist співавтор дослідження Дуглас Гоф, астрофізик з Кембриджського університету.
Без правильного радіуса “можна дійти хибних висновків про тонкі елементи внутрішньої структури Сонця”, – сказав Вільям Чаплін, професор астрофізики Бірмінгемського університету у Великій Британії, який не брав участі в дослідженні, в інтерв’ю журналу New Scientist.
Розуміння Сонця важливе не лише тому, що воно є найдоступнішою зіркою для Землі (і джерелом світла і тепла, яке робить життя можливим), але й тому, що магнітні бурі на поверхні Сонця можуть вплинути на телекомунікації Землі. Сонячний зонд НАСА “Паркер” зараз перебуває на орбіті в сім разів ближче до Сонця, ніж будь-який інший космічний апарат, намагаючись зрозуміти сонячний вітер, який приводить заряджені частинки в контакт з атмосферою Землі. Сонячний орбітальний апарат Європейського космічного агентства Solar Orbiter, запущений у 2020 році, також досліджує сонячний вітер і зробить перші фотографії полярних областей Сонця великим планом.
Читайте також: