Після сильного виверження вулкана в Королівстві Тонга більша частина зв’язку з жителями островів залишається не діючою. У нашому світі з високим рівнем зв’язку понад 95% глобальної передачі даних відбувається по волоконно-оптичних кабелях, що перетинають світовий океан.
Поломка або переривання роботи цієї критично важливої інфраструктури може мати катастрофічні наслідки на місцевому, регіональному та навіть глобальному рівнях. Саме це сталося в Тонга після суботньої катастрофи, спричиненої вулканом та цунамі. Але це не перший випадок, коли стихійне лихо обриває найважливіші підводні кабелі, і не останній.
На відео вище показано неймовірне розповсюдження підводних кабелів по всій планеті – з 1989 прокладено понад 885 тис км кабелю. Ці кабелі згруповані у вузькі коридори і проходять між так званими критичними дросельними точками, що робить їх уразливими для низки природних загроз, включаючи виверження вулканів, підводні зсуви, землетруси та цунамі.
Що саме сталося у Тонга?
Тонга було підключене до глобальної підводної телекомунікаційної мережі лише в останнє десятиліття. Острови країни значною мірою залежать від цієї системи, оскільки вона стабільніша, ніж інші технології, такі як супутникова та стаціонарна інфраструктура. Ситуація в Тонга зараз все ще нестабільна, і деякі деталі ще потрібно підтвердити – але, схоже, що один або кілька вулканічних процесів розірвали волоконно-оптичний кабель довжиною 872 км, що з’єднує Тонга з іншим світом.
Це справило величезний вплив. Тонганці, що живуть в Австралії та Новій Зеландії, не можуть зв’язатися зі своїми близькими. Це також ускладнює зв’язок між урядовцями Тонга та аварійними службами щодо визначення потреб місцевих громад у допомозі та відновленні. Телекомунікації не працюють, як і звичайні функції Інтернету, а перебої у роботі продовжують порушувати роботу онлайн-сервісів, посилюючи ситуацію. Королівство Тонга особливо вразливе до подібних збоїв, оскільки існує лише один кабель, що з’єднує столицю Нукуалофа з Фіджі, що знаходиться на відстані понад 800 км. Міжострівних кабелів немає.
Ризики для підводних кабелів в інших країнах
Події в Тонга ще раз наголошують, наскільки тендітною є глобальна підводна кабельна мережа і як швидко вона може вийти з ладу. Кабелі прокладаються по найкоротшій (тобто найдешевшій) відстані між двома точками на поверхні Землі. Вони також повинні бути прокладені за певними географічними точками, які дозволяють легко розмістити їх, тому багато кабелів групуються в дросельних пунктах. Хорошими прикладами таких точок є Гавайські острови, Суецький канал, Гуам та протока Сунду в Індонезії. Додаткова незручність в тому, що саме у цих місцях зазвичай відбуваються великі природні катаклізми.
Після пошкодження ремонт обірваних кабелів може тривати від кількох днів до кількох тижнів (або навіть більше), залежно від глибини залягання кабелю та легкості доступу до нього. Під час кризи такі перебої у роботі значно ускладнюють роботу урядів, аварійних служб та благодійних організацій щодо їх відновлення. Багато з цих підводних кабелів проходять поблизу або безпосередньо над діючими вулканами, регіонами, схильними до впливу тропічних циклонів і/або зонами активних землетрусів.
Австралія також дуже вразлива (як і Нова Зеландія і решта світу), оскільки ми підключені до глобальної кабельної мережі через дуже невелику кількість точок підключення – тільки з Сіднея та Перта. Щодо Сіднея та східного узбережжя Австралії, ми знаємо, що у минулому біля берегів Сіднея відбувалися великі підводні зсуви. Майбутні події можуть зашкодити критично важливій частині мережі, яка з’єднує нас.
Як нам керувати ризиками у майбутньому?
Враховуючи вразливість мережі, першим кроком до зниження ризику є проведення досліджень для кількісного визначення та оцінки фактичного ризику для підводних кабелів у певних місцях на дні океану та для різних типів природних загроз. Наприклад, тропічні циклони (урагани/тайфуни) відбуваються регулярно, але інші лиха, такі як землетруси та виверження вулканів, трапляються рідше.
На цю мить у відкритому доступі є мало даних про ризик для глобальної мережі підводних кабелів. Щойно ми дізнаємося, які кабелі вразливі та до яких видів небезпек, ми зможемо розробити плани зниження ризику. Водночас уряди та телекомунікаційні компанії повинні знайти способи диверсифікувати способи зв’язку, наприклад, використовувати більше супутникових систем та інших технологій.
Читайте також: