Якщо використовувати матеріали до межі, можуть відбутися дивні речі – наприклад, відкриття раніше невідомої фази рідини, про яку повідомили вчені, що займаються розробкою надтонкого скла з високою щільністю.
Ці типи скла використовуються по-різному, в тому числі в OLED-дисплеях і оптичних волокнах, але вони можуть мати проблеми зі стабільністю. Саме завдяки зусиллям щодо розв’язання цих проблем виявлено цей інший тип матеріалу. Важливо відзначити, що недавно відкрита рідка фаза обіцяє тонке скло, яке стабільніше і щільніше, ніж матеріали, які були раніше, – прогрес, який може відкрити різні способи використання скла і навіть абсолютно нові типи пристроїв.
Скло – це особливий тип матеріалу, який зазвичай утворюється при затвердінні рідини. Хоча воно і становиться твердим, внутрішня структура скла не сильно відрізняється від рідкої фази. У випадку ультратонкого скла цим переходом може бути важко керувати, не стикаючись з проблемами, такими як кристалізація, особливо в великих масштабах. Тонке скло зберігає більше своїх рідких властивостей, ніж зазвичай, що може привести до нестабільності і руйнування. Цей фактор заважає створювати міцні матеріали на основі надтонких стекол, але ж саме таких матеріалів сьогодні потребує промисловість.
В ході експериментів вчені застосували новий метод – осадження з парової фази. Під час нього газ перетворюється на рідину. Так вчені сподівалися розв’язати проблему нестабільності і деградації матеріалу, яка часто виникає в ультратонкому склі.
Нова фаза структурно відрізняється від звичайної фази рідини, що утворюється при створенні ультратонкого скла. Автори дослідження заявили, що ці фази можна порівняти з графеном і алмазом – вони є твердими тілами з вуглецю, але при цьому існують в кардинально різних формах.
На думку вчених, нова фаза рідини стане в пригоді в створенні нового типу ультратонкого скла, яке буде відрізнятися підвищеною стабільністю і щільністю. Наступні експерименти підтвердили упаковку окремих молекул в структуру, яка була не кристалом, а чимось іншим. Ґрунтуючись на геометрії фази, дослідники вважають, що це може мати значення і для інших типів матеріалів.
Це означає можливість виробництва ультратонкого скла з набагато вищою щільністю – в деяких випадках вище, ніж у кристалів – шляхом осадження з парової фази і нової фази рідини в склі. Плануються подальші дослідження, щоб точно встановити, як відбувається цей фазовий перехід, це може допомогти вченим вирішити деякі інші загадки скла, які ще залишилися.
Читайте також: