6 вересня 1947 року з авіаносця вперше стартувала ракета. V-2 була трофеєм, захопленим з німецького заводу союзними військами наприкінці Другої світової війни.
V-2 була першою у світі керованою балістичною ракетою дальньої дії. Вернер фон Браун, відомий аерокосмічний інженер, винайшов їх для нацистської Німеччини, після чого був таємно перевезений в США і почав працювати в NASA. Фон Браун і захоплені частини ракети V-2 були доставлені на ракетний полігон Уайт-Сендс в Нью-Мексико, де NASA зібрало частини і почало експериментувати з запусками.
Під час експерименту планувалося перевірити можливість заправки ракети паливом і подальший запуск з борту корабля. Перевірити поведінку ракети і вплив на корабель, під час його руху, а також боєздатність корабля відразу після запуску ракети, якщо боєздатність порушиться, то скільки часу необхідно для усунення наслідків запуску ракети.
Влітку 1947 року почалися роботи з підготовки до експерименту. Для запуску ракети вибрали авіаносець USS Midway. На той час це був найдосконаліший корабель ВМС США. У разі успішного закінчення експерименту цей корабель стояв першим у черзі для переоснащення ракетною зброєю. На борт авіаносця доставили три ракети V-2, хоча планувалося запустити лише одну. Одна ракета призначалася для тренування бойових схем, друга для запуску, а третя – резервна. Ця третя ракета збереглася досі, вона виставлена на полігоні Уайт Сендз.
Вранці 6 вересня 1947 року на борту авіаносця крім учасників операції «Сенді» і численних гостей, на палубу піднялися всі вільні від вахти матроси і офіцери, щоб спостерігати за пуском ракети. Під час старту ракета піднялася, а потім нахилилася ліворуч і пішла не вертикально вгору, а під кутом до горизонту. На висоті близько 4600 м політ стабілізувався і ракета почала набирати висоту, але автоматика відключила двигуни. За інерцією ракета ще трохи пролетіла в висоту, а через хвилину після старту впала в воду в 10 км від борта авіаносця. Всім спостерігачам було ясно, що пуск ракети був аварійним. Попри це, завдання експерименту було виконано, випробувачі отримали відповіді практично на всі поставлені запитання.
По-перше, була доведена можливість старту балістичних ракет з борту військових кораблів. По-друге, було встановлено, що корабель, з якого стартує ракета, може продовжувати виконувати свою бойову задачу. Правда, не вдалося з’ясувати, що буде з кораблем, якщо ракета вибухне на його палубі. Але таке завдання в той раз і не ставилося. Відповідь на це питання було отримано в ході другого експерименту, який провели навесні 1948 під кодовою назвою «Операція Пушовер».
Читайте також: